“Жити треба хоч би для того, щоб у слушний час уміти вмерти розумною і корисною смертю, - заговорила низьким голосом, карбуючи кожне слово. - Розумієш? Життя - найбільший Божий дар, і ніхто не має права його протринькати на ніщо. Бог тобі дав безсмертну душу - Бог має право вимагати її віддати Йому назад, коли треба буде. Віддати добровільно, як позичене. Коли ж ти сам такого часу й не дочекаєшся - навчиш дітей і навіть онуків своїх, як і за що треба вмирати. Для цього мусиш жити і терпіти, заціпивши зуби, і не забувати отого, що тепер діється в селах, у містах і на дорогах. Не забувати!”