проза Quotes

Quotes tagged as "проза" Showing 1-30 of 34
“Ось чому я люблю, коли Клер малює мене: вона дивиться на мене надзвичайно уважно. В такі миті відчуваю, що я для неї - все. Так само вона дивиться на мене, коли ми кохаємося.”
Одрі Ніффенеґґер, The Time Traveler's Wife

“- Генрі, чого ти боїшся?
Це питання мене дивує і змушує замислитись.
- Холоду, - відповідаю. - Я боюся зими.”
Одрі Ніффенеґґер, The Time Traveler's Wife

“З іншого боку, тепле тіло - не так погано, коли ти пригнічений.”
Одрі Ніффенеґґер, The Time Traveler's Wife

“Розумію, що вона належить цьому світові, вона - не відхилення, а просто обирала інший спосіб життя.”
Одрі Ніффенеґґер, The Time Traveler's Wife

“...ми з Генрі розгортаємо одне одного на канапі у студії, мов зовсім нові пачки шоколадних цукерок, які до цього ще не куштували...”
Одрі Ніффенеґґер, The Time Traveler's Wife

“І тут з'ясувалось, що він має всі "інтелігентські вади" - багато читає, цікавиться кіно і навіть сам пише пісня під гітару.”
Ірен Роздобудько, Ґудзик

“Соромно шукати сенсу, коли тобі за сорок. Не поважаю дорослих дівчаток, котрі досі не визначились.”
Ірен Роздобудько, Ґудзик

“- Можете мене проклясти, але я скажу: ця божевільна, котра нині гризе себе, мов вовк у залізній пастці - найкраще, що могло статись на цьому грьобаному збіговиську! А напади самокритики треба лікувати горілкою!”
Ірен Роздобудько, Ґудзик

“І саме тут і саме тоді вирішила: вона тікатиме звідси.
Тікатиме доки не пізно.
Доки запрограмована доля не привела її на трасу.”
Ірен Роздобудько, Ґудзик

“Розмірковуючи таким чином, Марина дійшла висновку, що у світі - безліч моральних дислектиків. Причому, хворих "за власним бажанням".”
Ірен Роздобудько, Ґудзик

“Йому досить того, що може виправдовувати сподівання інших...”
Ірен Роздобудько, Ґудзик

“Я обожнюю заходити в невідомі готельні номери!
Не знаю чому, але от такі тимчасові помешкання викликають у мене дивні і приємні асоціації: ніби вповзаєш в чужу шкіру, котра на певний час здається тобі кращою за власну.”
Ірен Роздобудько, Ґудзик

“Коли питала її, як вона могла наважитись посеред війни з села піти навмання шукати батька та ще й з малою дитиною, відповідала просто - а як могло бути інакше, жінка має йти за чоловіком, така її доля.”
Ірен Роздобудько, Ґудзик

“Тепер, після всього, що сталося, думаю так: ніхто їй не потрібен!
Хоча вона сама про це не знає. Ніхто.”
Ірен Роздобудько, Ґудзик

“Але всі ці вправи дали змогу не думати.
Тобто, думати лиш про те, що робиш в цю мить. І не було неабияке відкриття!”
Ірен Роздобудько, Ґудзик

“містер Маклейн, як виявилось, не вживав алкоголю і не палив.
Замовив лише склянку "коли". Мені довелося компенсувати обидві його чесноти.”
Ірен Роздобудько, Ґудзик

“І одразу сказав собі: стоп, жодних докорів, яке маю на те право?”
Ірен Роздобудько, Ґудзик

“Так, цікавого було багато - картини, книжки, музика, затишна замкненість у собі.”
Ірен Роздобудько, Ґудзик

“...Коли ми...
Щоразу кажучи "ми", я розумів, що не завжди знав ім'я того, хто був поруч.”
Ірен Роздобудько, Ґудзик

“Жінок по-справжньому починаєш розуміти тільки тоді, коли вони тебе залишають.”
Юрій Винничук

“Демонструвати з себе секс-монстра може будь-який йолоп, у якого стоїть, і він прочитав кілька відповідних книг. А ти спробуй кохати жінку, як першу в своєму житті!”
Юрій Винничук

“... це якраз те, що мені тоді було потрібно: мати поруч тепле і покірне тіло і брати його, коли тільки заманеться.”
Юрій Винничук

“Я запарив зеленого чаю і відчув, як з кожним ковтком у голові сходить сонце, проміння зблискує, розсіваючи тепло і радість, розганяючи смуток. На гілках затьохкали птахи, запах розквітлого бузку вдарив у ніздрі, а посеред пустелі розквітла оаза. Це все наслідки чаю.”
Юрій Винничук

“Бо слова нічого не коштують - це як гра в карти: кладеш відповідне слово саме в те місце, де воно очікувалося співрозмовником. Слів так багато, що на всіх вистачить.”
Юрій Винничук

“... дякував Богові, що я не жінка, бо став би курвою.”
Юрій Винничук

“- Я дівчинка вихована і таких слів не вживаю. Хіба що під час любощів.”
Юрій Винничук

“Вона зробила вигляд, ніби мені віддалася, а я зробив вигляд, ніби її взяв.”
Юрій Винничук

“Ось чому я люблю, коли Клер малює мене: вона дивиться на мене надзвичайно уважно. В такі миті відчуваю, що я для неї - все. Так само вона дивиться на мене, коли ми кохаємося.”
Юрій Винничук

“- Генрі, чого ти боїшся?
Це питання мене дивує і змушує замислитись.
- Холоду, - відповідаю. - Я боюся зими.”
Юрій Винничук

“Любов - це знаєш що? Це така хвороба. Вона триває дуже коротко. А потім... потім уже настає симбіоз двох істот. Хтось пальма, а хтось ліана. Питання лише в тому, хто кого смокче.”
Юрій Винничук

« previous 1