Olha
https://www.goodreads.com/alien_observer
“Ви маєте матір, Давиде?
— Так.
— І кохану?
— Так.
— І любите їх? І вони люблять вас?
— Так.
Павза.
— Давиде! В цій ситуації може бути два виходи: вмерти раз, або вмерти двічі. Вмерти раз, це бути роздавленим фізично, але лишитись і не вмерти морально, зберегти свою честь, свою душу й горде право бути любленим... Вмерти двічі — це вмерти безповоротно морально ставши підлим трусом і нікчемою, і до того ж вмерти й фізично, але як! Можливість вижити в таборах — це байка. До того ж... вижити морально мертвому!.. Ви пам’ятаєте легенду про Юду, Давиде?! І ви пам’ятаєте легенду про осику?..”
― Сад Гетсиманський
— Так.
— І кохану?
— Так.
— І любите їх? І вони люблять вас?
— Так.
Павза.
— Давиде! В цій ситуації може бути два виходи: вмерти раз, або вмерти двічі. Вмерти раз, це бути роздавленим фізично, але лишитись і не вмерти морально, зберегти свою честь, свою душу й горде право бути любленим... Вмерти двічі — це вмерти безповоротно морально ставши підлим трусом і нікчемою, і до того ж вмерти й фізично, але як! Можливість вижити в таборах — це байка. До того ж... вижити морально мертвому!.. Ви пам’ятаєте легенду про Юду, Давиде?! І ви пам’ятаєте легенду про осику?..”
― Сад Гетсиманський
“Людина — це найвеличніша з усіх істот. Людина — найнещасніша з усіх істот. Людина — найпідліша з усіх істот.
Як тяжко з цих трьох рубрик вибрати першу для доведення прикладом.
Та найдивнішим є, що ці всі три рубрики сходяться в одній тій самій людині. І мабуть, для того винайдено «конвейєр», щоб поставити все на своє місце. Може, на цьому позначився перст Божий, щоб узнати, чого варті ті, що сотворені по образу і подобію Божому? Тоді який же парадокс криється в тім, що за провідників Божої волі вибрано тих, які давно той образ і подобу втратили?!
А втім, тяжко Андрієві визначити, хто саме образ і подобу втратив і що в дійсності є на цім світі парадоксом.
Як і тяжко визначити, що таке в дійсності є «конвейєр» і яке його призначення універсальне.”
― Сад Гетсиманський
Як тяжко з цих трьох рубрик вибрати першу для доведення прикладом.
Та найдивнішим є, що ці всі три рубрики сходяться в одній тій самій людині. І мабуть, для того винайдено «конвейєр», щоб поставити все на своє місце. Може, на цьому позначився перст Божий, щоб узнати, чого варті ті, що сотворені по образу і подобію Божому? Тоді який же парадокс криється в тім, що за провідників Божої волі вибрано тих, які давно той образ і подобу втратили?!
А втім, тяжко Андрієві визначити, хто саме образ і подобу втратив і що в дійсності є на цім світі парадоксом.
Як і тяжко визначити, що таке в дійсності є «конвейєр» і яке його призначення універсальне.”
― Сад Гетсиманський
“– Не подобається мені ця війна, Вівіан.
У погляді, яким вона дивилася у провулок, відображалася світова скорбота. Мені аж смішно стало.
– Я нею незадоволена.
– Незадоволена, кажеш? – я стримувалася, аби не розсміятися. – Ну тоді роби щось! Напиши жорсткого листа своєму конгресменові. Поговори з президентом. Поклади цій війні кінець.
– Просто я стільки чекала, коли нарешті подорослішаю, а тепер виявилось, що нема ради чого дорослішати, – пояснила вона. – Одна тільки війна, війна, війна і робота, робота, робота. Я вже не маю сили.
– Війна скоро закінчиться, – мовила я, хоч сама в цьому сумнівалася.”
― City of Girls
У погляді, яким вона дивилася у провулок, відображалася світова скорбота. Мені аж смішно стало.
– Я нею незадоволена.
– Незадоволена, кажеш? – я стримувалася, аби не розсміятися. – Ну тоді роби щось! Напиши жорсткого листа своєму конгресменові. Поговори з президентом. Поклади цій війні кінець.
– Просто я стільки чекала, коли нарешті подорослішаю, а тепер виявилось, що нема ради чого дорослішати, – пояснила вона. – Одна тільки війна, війна, війна і робота, робота, робота. Я вже не маю сили.
– Війна скоро закінчиться, – мовила я, хоч сама в цьому сумнівалася.”
― City of Girls
“Ще безсумнівною річчю було те, що, втративши все, безсила протистояти фізичному й духовному розчавленню, геть з усього зрезигнувавши, людина лишала собі сміх.
І взяла той сміх за прапор. І з тим сміхом стоїть, ні, отак от гола сидить під шибеницею й, давши себе розп’ясти морально та втоптати в болото, з тієї шибениці глузує. Як глузує й з усієї інквізиції, намагаючись перемогти її покорою, згодою на брехню й підлоту, поглиблюючи ту брехню й підлоту до крайнього абсурду, а потім стаючи геть над нею високо зі своїм сміхом. Той, хто вигадав слова «кунді-бунді» та «чих-пих», — висловився тим самим за всіх з усім презирством до мордування й до розстрілу. Нема розстрілу — є лише ідіотський «чих-пих», дурний спалах двох грамів пороху, і тільки. І той спалах приносить визволення. І нема страшних мук — є лише ідіотське штовхання під ребра та биття по голові, тупе й безглузде «кунді-бунді».”
― Сад Гетсиманський
І взяла той сміх за прапор. І з тим сміхом стоїть, ні, отак от гола сидить під шибеницею й, давши себе розп’ясти морально та втоптати в болото, з тієї шибениці глузує. Як глузує й з усієї інквізиції, намагаючись перемогти її покорою, згодою на брехню й підлоту, поглиблюючи ту брехню й підлоту до крайнього абсурду, а потім стаючи геть над нею високо зі своїм сміхом. Той, хто вигадав слова «кунді-бунді» та «чих-пих», — висловився тим самим за всіх з усім презирством до мордування й до розстрілу. Нема розстрілу — є лише ідіотський «чих-пих», дурний спалах двох грамів пороху, і тільки. І той спалах приносить визволення. І нема страшних мук — є лише ідіотське штовхання під ребра та биття по голові, тупе й безглузде «кунді-бунді».”
― Сад Гетсиманський
“Так по-материнськи пронизливо
Кричать ворони цієї ще блідої весни
Над усім, що протрималось,
В чому, може, ще живе
Пам’ять вчорашнього року..
Притрушені сажею,
Зморщені сливи на гіллі..
Легка павутина бур'янів.. реп'яхи..
Поріділе волосся пирію,
Ще не відлетіле у вітрі —
Ти їхній ровесник..
Торішнє листя, з якою ласкою
Ще кутає його сніг..
Як запопадливо,
Перебігаючи від стовбура до стовбура,
Ховається від мого погляду..
Чи ти там..
Чи ти там..”
― Зима в Тисмениці
Кричать ворони цієї ще блідої весни
Над усім, що протрималось,
В чому, може, ще живе
Пам’ять вчорашнього року..
Притрушені сажею,
Зморщені сливи на гіллі..
Легка павутина бур'янів.. реп'яхи..
Поріділе волосся пирію,
Ще не відлетіле у вітрі —
Ти їхній ровесник..
Торішнє листя, з якою ласкою
Ще кутає його сніг..
Як запопадливо,
Перебігаючи від стовбура до стовбура,
Ховається від мого погляду..
Чи ти там..
Чи ти там..”
― Зима в Тисмениці
Olha’s 2025 Year in Books
Take a look at Olha’s Year in Books, including some fun facts about their reading.
More friends…
Favorite Genres
Polls voted on by Olha
Lists liked by Olha








































