Maru Miller

“Навколо розвалювалися сім'ї, осипалася країна, догнивали багаторічні устої й дотлівала ще минулорічна упевненість у хлібі щоденному. Жити надіями стало нормою.”
― Артем Чех, Хто ти такий?

“Social media, that little narcissism machine, the easiest way we have ever had to place ourselves on a pedestal of vanity, also is the mechanism that most efficiently breaks you up.”
― Peter Pomerantsev, This Is Not Propaganda: Adventures in the War Against Reality

“Будь ласкав, напиши до мене так, як я до тебе пишу, не по-московському, а по-нашому.
Бо москалі чужі люди,
Тяжко з ними жити;
Немає з ким поплакати,
Ні поговорити.
Так нехай же я хоч через папір почую рідне слово, нехай хоч раз поплачу веселими сльозами, бо мені тут так стало скушно, що я всяку ніч тілько й бачу во сні, що тебе, Керелівку, та рідню, та бур'яни (ті бур'яни, що колись ховався од школи); весело стане, прокинусь, заплачу. Ще раз прошу, напиши мені письмо, та по-своєму, будь ласкав, а не по-московському.”
― Taras Shevchenko, Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 1: 1839-1857

“З багатьох поглядів Ігорю пощастило. Він мав видимість вибору. Майор чітко дав зрозуміти, що він проведе сім років у в’язниці і п’ять на засланні у радянських загумінках, якщо залишиться. Якби він був україномовним поетом, його посадили б, і по всьому. Репресії в Україні зосереджувалися на винищенні будь-яких проявів незалежної української культури поза культурною резервацією дозволеної державою радянської «українськості». Утім Ігор писав російською, мовою колонізатора.”
― Пітер Померанцев, This Is Not Propaganda: Adventures in the War Against Reality