Maru Miller

“Дев'яносто восьмий рік, три місяці до дефолту, прірва часу до смерті.”
― Артем Чех, Doc 1

“З багатьох поглядів Ігорю пощастило. Він мав видимість вибору. Майор чітко дав зрозуміти, що він проведе сім років у в’язниці і п’ять на засланні у радянських загумінках, якщо залишиться. Якби він був україномовним поетом, його посадили б, і по всьому. Репресії в Україні зосереджувалися на винищенні будь-яких проявів незалежної української культури поза культурною резервацією дозволеної державою радянської «українськості». Утім Ігор писав російською, мовою колонізатора.”
― Пітер Померанцев, This Is Not Propaganda: Adventures in the War Against Reality

“Does a thing have to be flesh and blood to be alive?” he asked, voice low and brimming with anger. "Do humans own that term, that they get to define it? I think, I reason, I react to the world around me. I question what I know and see, and I wonder what the future might bring, though I know it won’t likely be different than the past. I hope!”

His voice dwindled, becoming something raw. “I yearn.”
― Tiffany Roberts, Dustwalker

“Будь ласкав, напиши до мене так, як я до тебе пишу, не по-московському, а по-нашому.
Бо москалі чужі люди,
Тяжко з ними жити;
Немає з ким поплакати,
Ні поговорити.
Так нехай же я хоч через папір почую рідне слово, нехай хоч раз поплачу веселими сльозами, бо мені тут так стало скушно, що я всяку ніч тілько й бачу во сні, що тебе, Керелівку, та рідню, та бур'яни (ті бур'яни, що колись ховався од школи); весело стане, прокинусь, заплачу. Ще раз прошу, напиши мені письмо, та по-своєму, будь ласкав, а не по-московському.”
― Taras Shevchenko, Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 1: 1839-1857