Julia Slabitska

“So many books, so little time.”
― Frank Zappa

“А за той час, потайки вiд народу, край наш Україною став. Хто знав про це? Спiвали ми: повiй вiтре на Україну... Але то десь там далеко земля та лежала... Так звалась вона. Сьогоднi, видно, все так звати хочуть. От
як... А власть українська, може, зараз i є в Києвi... Але в нас нi... У
нас ще Росiя. Нiхто у нас не пройнявся Україною, тому i не диво, що ми бунтуємо. Хай би не боялися нас, а gрислали якого оратора i все... Хiба ти не бачив, скiльки книжок розкидали мiж людьми отi-о, що революцiю повели... А що ж українцi? Чому нiчого нема?..
- Є,- каже Володько.- Он i Захар знає. У семiнарiї "Просвiту" роблять. Хуру книжок привезли...
- Мало! - рiзко i твердо заявляє Єлисей.- На Дермань не хуру, а сто хур треба. У кожну хату. Хай не пожалують грошей. Осики хватить на папiр, а книжка хоч чорта впече. Та й не одна книжка. Живе слово повиннi мiж люд пустити. Скажiм, хто не знає читати... А є такi,- взяв книжку i скурив. А живе слово всiх сягне. Чому Петлюра цього не робить?..”
― Ulas Samchuk, Волинь

“— Де ви, панно, сьогодні гуляли? — спитав він.
— Розважалася, — сказала вона. — З козаками.
— І як?
— Добре. Усі живі. Я бачила Ангела.
— З крилами?
— Ні, замість крил у нього за плечима була рушниця.”
― Василь Шкляр, Маруся

“We accept the love we think we deserve.”
― Stephen Chbosky, The Perks of Being a Wallflower