Status Updates From Wolkenatlas

Напівпрочитана книжка — то ніби напівзакінчена інтрижка.

Він розповів мені воєнні оркестрові історії та один безсоромно масний жарт, який вимагає жестикуляції, тож мусить зачекати нашої зустрічі.

Якого ж державного устрою він бажає?
«Жодного! Що ліпше зорганізовано державу, то тупіші в ній люди».

Бібліотека та інші габаритні скарби також перевійнували туг унизу (це раніше були підземелля монастиря), запечатані в скрині.

Хвала Руфусу Блаженному, заступнику всіх нужденних композиторів, і осанна во вишніх, амінь.

Вівʼєн скупий на похвалу і до себе, і до інших. Він каже: «Якщо люди тебе хвалять, то ти йдеш не своїм шляхом».

Між мрійником і ледарем різниця така сама, як між гурманом і ненажерою.

Mater не «впала в гістерику». Mater може падати в гістерику, хіба як декантер порожніє.

Колегу-музику видно у всякому контексті, навіть поміж поліціянтів. З найдикішим поглядом, з найстрепіхатішою гривою, або худий як смерть, або тучний як осінь.

Мушу зізнатися, подумав, що Бельгія — ндзв. дурна країна для втечі. Купив квиток до Брюге і заскочив у найближчий поїзд (немає плятформ, уявляєш?), старезний, порожній.

Різко спакував валізу, боячись, що корабель відчалить до Англії разом зі мною; чи то радше боячись, що я можу дозволити цьому статися.

Дувр — страх господній, набитий большевиками, возвіршовлені скелі романтичні, як моя срака, ще й подібного кольору.

Якщо зупинитись, замовкнути, прислухатись, то - неймовірно! — світ сам стане просіювати твої думки, особливо на тьмавому лондонському вокзалі.

Робітничі типи оточують мене гнилими зубами,папужатими голосами та безпідставним оптимізмом. Вельми витвережує думка про те,як одна проклята ніч за партією бакара може настільки безповоротно підважити соціяльний статус людини

Коли ти банкрут — не пакуй багато речей і бери дебелу валізу, щоб не розпалась, як жбурнеш її на лондонську бруківку з вікна першого чи другого поверху. Ніколи не селись вище.

Навіть не дали мені поголитися — приголомшливо грубі горлорізи.