Status Updates From Necrovet. Metody leczenia d...

— Наступного разу будь менш загадковим, — сказала.
— О, але ж у цьому вся суть. Таємниця цікава тільки доти, доки її не розгадано. А потім лишається лише розчарування.

Нашпигувавши мʼясо, фельдшери разом із лікаркою почали викладати з його шматків стежку, що вела вглиб лісу — як Гензель і Гретель, яким знудилося жити і які вирішили полегшити Бабі-Язі завдання.

Бастіан заспокоював Флорку, мовляв, причин для хвилювання нема, і її нервує лише те, що всі причини для нервів зникли.

— то виходить, що міг би з нами говорити? Ну, знаєш, за допомогою такої магії, як фамулюси?
— Авжеж, міг би, — підтвердила Іза. — Проблема в тому, що дракони вважають нас настільки другорядними істотами, що ми не варті навіть діалогу

— Скажи, — озвалася вона, — як ти бачиш розвиток наших стосунків?
— До спільної могили, — весело відповів він.

Так, вона була захоплена драконами, але мала достатньо інстинкту самозбереження, щоб не кидатися обіймати кожного побаченого.

Чи діяла вона легко-важно? Безперечно, хоч і визнавала це неохоче. Саме так починалися описи найгірших випадків у відділенні невідкладної допомоги.... або найцікавіші фільми й книжки.

— Що сталося?
— Їдемо шукати пораненого дракона. Подруга Вероніки побачила його при дорозі.
Зуза натягнуто всміхнулась.
— Ясно. То я зателефоную до квіткової крамниці, хай починають складати букети на ваші могили.

— А як ви даєте раду з критикою?
— Я плачу, — щиро відповіла Лаура.


О, мій варіантик

Люди не люблять, коли їхні очікування не збігаються з реальністю. А від магії, певно,
чекають якихось неземних чудес.

— Моя менша донька, як мала чотири рочки, проковтнула шуруп, а коли повернулась із лікарні й брат спитав, як вона це зробила, то показала йому... і проковтнула другий.

У світлі вуличного ліхтаря вона побачила кота — білого в латках, який неквапно перетинав подвірʼя. Він мав такий вигляд, ніби щойно повернувся з еміграції й глибоко обуре ний тим, що побачив у рідному краї.

— А що з тим гадом? Ви його кудись відпустили?
— Ні. Ми й самі не знаємо, що з ним робити.
— Може, шалик? У Терески є якийсь знайомий, що тварин набиває, можемо подзвонити.
— Дуже смішно, — Флорка дала тітці легкого стусана.

— Ну, це обличчя, яке може любити тільки мама.
— І то з натяжкою,

— Серйозно, що це було?
— Ти не хочеш цього знати. За кілька хвилин маєш бути цілком здоровою.
Наче нічого не сталося, некромантка розвернулася й пішла
до кабінету. […].
— Якщо вона так каже, то я, мабуть, і справді не хочу знати

— Авжеж. Тобто що, Netflix and chill? - запропонувала вона.
Бастіан глянув на неї з театральним здивуванням.
— Панно, що це за аморальні пропозиції?
— Е-е... — розгубилася Флорка. — Хіба це не означає відпочити?

— Ми не керуємося упередженнями.
— Хіба щодо власників бульдогів

— У нас іще багато попереду, — сказав він із хитрою усмішкою, що в поєднанні з рогами надавала йому вигляду дуже задоволеного собою чорта, голова якого була повна лукавих задумів.

— То ти все-таки його любиш!
— Воно невдячне стерво, але наше невдячне стерво.

Вона помітила, що фавн дивиться на неї так, ніби вона була пухкеньким цуценятком, яке робить щось дуже дурне, але страшенно миле.

— Попереджаю: я не люблю готувати.
— А сьогодні що було?
— Чого тільки не зробиш з любові.

— Не надто ввічливе ставлення до клієнта, — зауважив він. — Я просто хотів дізнатись, які послуги можу тут
отримати.
— Вихід за двері. Послуга безкоштовна.

— Тобі доводилось мати справу з пʼяними гоблінами?
— Скажу тобі так: студентські гулянки на політесі — то був дивний період життя.

— Ну, все, йду спати, — сказала. — На добраніч.
— А тобі — блохи на ніч, — весело кинула Лаура.

О, така знайома фраза)

Чорно-білий котик, глибоко ображений фактом кастрації, мляво зиркав на Флорку, яка поралася в маніпуляційній.

Можна сказати, ми живемо в злагоді, але на відстані.

— І що тепер?
— До водозабору, а потім праворуч. Тобто... на південь.
- Вказівку «праворуч» я розуміла краще.

Роздовбаний автобус трясло так, ніби він ось-ось мав розсипатися на частини.

Повне занурення