Status Updates From Попіл та Місячне Сяйво (Тиш...

І ті, хто створені з кісток і зоряного пилу, здатні сяяти так само сліпуче, як і найяскравіші зірки. ✨

В улюблені!!!!!!!
Шикарно, просто шикарно!

—Мене звати Адель Фейбер. У дитинстві в мене був найкращий друг, і ти дуже на нього схожий
— Радий знайомству. Мене звати Лука Драгомір. І в це важко повірити, але ти неймовірно нагадуєш мою найкращу подругу.


Я ревуууу😭

Адель таки знайшла лазівку…ну молодець дівка!
Хоча до інших інкарнатів, підстава підстав (((
Ну і трясця, вони блять разоммммии!!!!
Без жодного люблю, але тут і так все ясно)
Ой, і якщо ви сумніваєтесь читати чи ні, трясця, читати!!!!

По-перше, я здогадувалася, що після цього всього так і буде, ну якби логічно (плюсик автору
По-друге, відьма крові?!! що Блчть?! Але теж логічно
По-третє, Лука. Сльози, сльози, охуїти. Здивування. Але дякую!
По-четверте, Малахія, підстава

Майже нічого не пам'ятаю з сюжету.
Пам'ятаю, що не повірила в стосунки тут будь-кого, особливо в зв'язок Адель із братом. І всі майже такі однакові або карикатурні. Навіщо стільки тих Джентельменів? Вони ніяк не рухають сюжет і я їх не розрізняю

Ну, на інше зізнання я і не очікувала б. Було б не погано, якби хоча б хоч разок промайнуло оце моє довгоочікуване «кохаю», а я «відчуваю почуття». Ну і блять, сексу в рамках жанра немає.
3 ґудзики і Блчть настав ранок.
Але, ВОНИ РАЗОМ!

— Я не хочу продовжувати цю розмову.
— Тоді чого ти хочеш?
— Покажи мені…
— Що саме?
— Ти вже довів свої почуття, тепер покажи мені їх.
Кожне слово Адель промовляла, торкаючись своїми губами його, даруючи легкі поцілунки.

— І це тебе лякає? — обережно промовив він.
— Ти нічого не мусиш відповідати, — Його серце стиснулося. — Я лише намагаюся пояснити, що справа зовсім не в жалості.
— Ні.
— Що «ні»?
— Це мене не лякає, — прошепотіла вона.

— Ти ж не хочеш сказати… — видихнула вона.
— Хочу.
— Ісайє…
— Я б ніколи не став торкатися до тебе і тим більше цілувати, якби…
— Не відчував до мене почуттів, — завершила вона завислу в повітрі фразу.

— Подивися на мене, — промовив він і, коли вона послухалась, продовжив: — Пам’ятаєш, ти якось запитувала, чому я тут, з тобою? Ти знаєш відповідь, просто подумай.
— То чому, Адель?
— Без поняття.
— Це не так.

Ось це так поворот. Ось це блять поворот! Я переживала за те, що вони не зможуть бути разом через те, що вона залишиться безсмертною. Чи довгоживучою точніше, а тут Блчть….У нас зʼявився відьмак?!!!! Охуїти! Дуже не очікувано

Нахуй тут була потрібна ця Злата…тільки карти усі спутала. Ну і, да пробачать мене люди, суто додати трагедії як у випадку з братом Адель. Наче і була, а наче…ну і немає і хрін з цим.
У них і так жопа тут.

— Ти смієшся. — Вона простягнула руку й торкнулася куточка його губ.
— Так.
— З мене.
— Ні. — Він залишив довгий поцілунок на внутрішньому боці її долоні. — Я просто радий, що ти вдома.

Як це ніжно та гарно ❤️❤️❤️❤️

Такккккк!
Бляха, так!
Господи, так круто тендітно, через дотики, вчинки, погляди описувати кохання - це реально дар! Без жодної сцени 18+ просто дотик, просто поцілунок - а я вже втретє перечитую цей момент!!!

— Ти колись сказав не відчиняти ці двері, якщо я не збираюся заходити.Але ось я стою перед ними і в мене немає ключа, Ісайє. У мене немає
Його губи знайшли її раніше, ніж вона встигла договорити.
— Усе набагато простіше: ти і є ключ.

— Тобі щось потрібно?
— Ти.
— Не варто говорити те, про що завтра пошкодуєш.
— Завтра я можу пошкодувати лише про те, що не сказала цього, — прошепотіла вона.
— Ти не можеш цього знати, — обережно відповів Ісайя.
— Як і ти.

Так!!!

Його пальці окреслили лінію підборіддя, на мить затрималися біля кутика губ, а потім опустилися на шию. Кожен дотик був обережним, майже невагомим.
Відсторонившись, Ісая прошепотів:
— Зовсім нема за що, Адель

блять, ТААККККК! Так

— І все ж дякую,— прошепотіла вона і, підвівшись навшпиньки, поцілувала його.
Збентеження Ісаї тривало не довше секунди. Шумно вдихнувши,він ковзнув однією рукою вздовж її спини й ніжно притягнув до себе,а другою —торкнувся щоки.

Адель стала перед Ісаєю. Він хотів щось сказати, але вона торкнулася його губ кінчиками пальців, змусивши мовчати. Його вії тремтіли; у погляді читалися водночас здивування і збентеження.
— Дякую, — прошепотіла і, поцілувала його.

— Не варто відчиняти ці двері, якщо не збираєшся входити
— Не варто підводити мене до них, якщо не маєш наміру впустити, — у тон йому відповіла Адель.
— Це довга розмова.
— А я нікуди не поспішаю.


Я, бляха, правильно розумію натяки?

Ісайя обережно підняв її підборіддя, змусивши подивитися йому в очі. Кілька митей він мовчав, ніби підбирав потрібні слова, а потім сказав..,


Так?!! Це воно?!!

Нахуй тут ця Злата блять!!!!
Я хочу щоб він був з Адель!!!!