Status Updates From Блискавиці. Горлиця. Новели

Починаю розуміти, чому Франко не любив молодомузівців. "...Спокійно, як позасвітня пісня, срібний жмуток легеньким димом вився по гебанових хвилях волосся, шафірові очі снували мольову кантилену з атласових тонів обличчя". Га? Я хоч і галичанка, але краще розумію мову буковинок Кобилянської і Вільде.

Кому там Радченко не подобався? Герой Яцківа одружений, дружина в санаторіях тужливо висловлює розуміння, що чоловікові потрібно 'для дослідження' спілкуватися з юними дівчатами. От він і спілкується поки що з двома: студенткою-революціонеркою з села, яка постіль з ним ділить, 'як мужчина', без зайвих думок; і ще однією хронічно хворою дівчиною, в яку навіть потайки стріляє, бо прокинувся якийсь мисливський інстинкт.

"Я опинився серед економічних обставин, в яких панує філософія стерва. Всі инші люди прт стерві забувають ідею. Стерво придавило шиуку, а вивело історію".
Нічого не зрозуміло, але ж гарно. І ще звідси: "Се було ще тоді, як був він дівчиною. Велике враження зробив на мене перший раз, як пізнала його в однім жіночім товаристві в довгій чорній сукні. Була се струнка брюнетка з сапфіровими очима...Він тепер оженився"