Status Updates From Покора (Ukrainian Edition)

з кожною розбитою шибкою я чую, як валиться старий світ, як валиться до руїн.

бо революція революцією, але Дитятко Ісус, як не крути, прийшов у цей світ, і випадає якось святкувати, в неї є трошки картоплі на салат, може, навіть настарає святкову гуску.

Я вже не людина, бо що в мені було людського - те вбили мої колеги в гімназі, те стало видресируваною в окопах твариною, а я знаряддя, можу бути вашим або чиім завгодно, але не залишайте мене бездіяльним.

Тепер я вже, очевидно, розумію, нащо нам карабіни і кулемети, але не знаю, як долання опору за всяку ціну має узгодитися з відразою до мордування людських істот.

Ти ж вивчав філософію, мусиш знати Геґеля і Маркса; звісно що знаю. Але для політпросвіти наших товаришів я мав би сам вірити в те, що їм розповідаю.

Йдемо, проминаємо газівню і костел на Weddingplatz, на розі з Dalldorferstraße хапаємося задньої платформи жовто-зеленого трамвая і підʼїжджаємо кілька зупинок, без квитка, зате з пістолетами.

Один світ помер, інший не народився, вихудлі люди навколо нагло поодинокі й самотні, позбавлені риштовання суспільного ладу, люди прагнуть того ладу, але ми прийшли його збурити.

Я особливо не зважав на стрій, поки не зрозумів, що стрій чинить людину, чинить її тим, ким вона хоче або може бути. Франтом я тоді не став лише через те, що мені бракувало грошей.

Я ні в що не вірю, відповідаю цілком серйозно.
Вірю, що світ — це хаос, що в ньому повно гучних слів і люті, що це геть безглузда казка дурня.

Але ж то не серйозна держава, то якась сезонна
державочка, відповідаю. Не може існувати поважної держави між Німеччиною і Росією.

Говорю іншим голосом, не з пихою, а може, і з пихою, з якою засуджений може перелічувати оруддя перебутих тортур.

… не має нікого близького, крім тебе, Агнес, але близькість із тобою — то близькість бритви і сонної артерії.

і я знаю, що то галюцинації, бо ти, звісно, могла би підноситись гола над берлінським тротуаром, але певно що не всміхалася б такому мені, з перебинтованою головою і спраглому милосердя.

Я густо переплетений жмуток розпачу, страху, самотости і розгублености. Наді мною немає Бога, немає Бога в мені, немає біля мене людей, немає людини в мені. Я не маю нікого.

І того б то мала мені допомогти, що її чоловік був із Шарлея, а я зі Шлезька, як і він?
Ну як хочеться комусь допомогти, то кожна підстава годиться, ні?

Не сказала мені відкоркувати вино, на що я трохи розраховував, бо хотів спробувати токаю, собі я таку дорогу пляшку нізащо не купив би.

(А ще тут трішки вище є якийсь дивне речення)