Status Updates From ermetismo

Мій дружбан Заратустра, зрадник клятий, бачив, як Ніцше, той ще чувак, плакав, як залізна вода з його рота витікала у вигляді диктатора однієї мертвої армії.

Анахронізми тиснуть мені на потилицю. Нічого це людство не навчилося. Ніщо його не змінить.

Сторінки 215-220 - тут все пояснюється.
Або ще більше ускладнюється.

Напружено й пружно. Нейропластичність моменту - смакування фізіологією сексу, чого не було в "Цинобрі" і це добре, бо жодного правдивого ритуалу не відбувається без ієрогамії

Міль Сатурнія, махаон, монарх

Шляхом ментальних рекомбінацій та гуглопошуків, я можу припустити, що в 4 розділі Лущик завуальовано показує прихід Письменника (Творця, Деміурга, Бога, Ісуса etc.) до своїх персонажів. Ще цікавіша - його втеча у ватерклозет! Еліадівський - deus pluviosus, deus otiosus!

Так (Моллі), пані і панове, це один із найскладніших текстів у історії української літератури. Рідкісна головоломка. І смачна.

Початкові враження: густина тексту, як чорна кава в сцені з Купером у Вігвамі.
Пластичність і милозвучність - явна прогресія в порівнянні з "Циноброю", хоча й там все з цим було добре.
Відсутність приміток! (Алилуя!)
Посилання на Джойса вже на третій сторінці (!)
Рівень верстки - БОГ.
To be continued...