Status Updates From Кассандра курить папіроси

Ця книжка мені нагадує квест в антуражі Києва 1918 року. Втім, коли йде тема "основного квесту" - то цікаво, але як тільки починаються додаткові лінії - інтерес втрачається і розпорошується, забагато невідомих "відомих" персонажів. Стилізація ще досі божественна.

Трохи провисає сюжет, захопилася діалогами

Ну яка ж тут АХІРЕННА стилізація. Дуже сильний текст як на 22 роки

Ой, тут трішки помилка з роками життя Івана Нечая

«Готові и добре озброєні. Гм, - вона прибрала пасмо темного волосся за вухо. — Невже тільки так і можливо жити вільно у сьому місті?»

Обоє такі до дурости обовʼязкові. Шкода, що до любови у них, здається, так і не дійшло. Але хіба не так буває, коли навіть до любови ставитись так до біса серйозно».

тягнути за вісь, барабан відкривається, патрони у комірки,
закрити барабан,
перевірити,
увага,
не цілитись туди, куди не хочу стріляти,
око на мушку,
куди хочу стріляти, прицілитись,
спустити курок, натиснути спусковий гачок,
амінь

Це відчуття було знайомим з дитинства, десь у той спосіб, як діти памʼятають батьківський ремінь, яким їх навчали норм поведінки у сімʼї.

[…] ненавидів це боягузтво у собі, ці моменти, коли совість відчувалась фізично, здушуючи його шию і тихо шепочучи лебедині пісні про його нікчемність, підлість і прогниле єство.

Нема знаття, коли і як помремо, але шанси на те є.

І втім, [..] вже був дуже поруч, так поруч, як у фільмах, так поруч, як не підходять до людей, які байдужі.

Можна хтіти, і в молодо сті це геть не рідкість, допомогти усім, урятувати всіх. Та тільки ми з вами люди, а не боги, і наші сили скінченні.