Status Updates From Скриня Ґріммів

Певно, у нього теж є план на майбутнє, як у Нати. А вона сама ніби їхала в порожньому трамваї з минулого у невідоме і ще не вирішила, на якій зупинці виходити. Можливо, поки що достатньо того, що вона сіла в трамвай?

«Ніколи не соромся своїх почуттів», - виспівувала щодо цього мама, яка на памʼяті Юлі взагалі не заводила стосунків. А Юля й без неї слухає забагато теоретиків на уроках.

— Літо так швидко летить, - почала вона спробу. - І водночас завжди якесь повільне.

Це нагадувало ті випадки, коли на твої жарти вчителі відповідають «А чого ти смієшся, так і є» і ти ще якийсь час не можеш зрозуміти, чи вони серйозно, чи самі вирішили з тебе поржати.

Юля почувалася так, ніби прочитала детектив для восьмирічок, але так і не розгадала, хто вкрав велик.

Вона тільки недавно почала помічати, як часто хлопці не потискають руки дівчатам. Думають, що дівчата рук не миють, чи що?

Тепер так хотілось кольорів, наче сьогодні останній день, коли одягом можна щось виразити.

Вічно все впирається в принців. За це Юля терпіти не могла казки ще задовго до того, як вони почали приносити неприємності в реальне життя.

—… Але це не історія з перших вуст, маю на увазі, вона не від учасників чи очевидців подій.
Юля очікувала чогось іншого. Наприклад, покрокової інструкції, як позбутися потвори.

Юля ще кілька хвиль посиділа на місці, збираючись із силами, щоб виглядати лише стурбованою, а не винною.

— … Важко нормально ставитися до хлопців, яких ти бачила у сьомому класі, коли їм у голову вперше вдарили гормони. Знання примножує печалі, розумієш?

— Більшість мисливців уже не фанатіє по релігії так, як це було раніше.
— Я живу в місті, де багато капличок з Дівою Марією, — нагадала Юля.

Якщо замість допомагати готувати обід тебе відпускають погуляти — треба хапатися за цю можливість.

Юля насупилася, намагаючись зрозуміти, коли й чому розмова про відьом перетворилася на розмову про універ.

Вона завагалася. Бо не мислила категоріями подобається чи ні про ці два моря. Азовське було частиною дому. Як стіни. І, як і стіни житла, географія виявилася крихкою.

Це відчувалося так, наче раптово впізнаєш у співбесіднику людину, з якою ви ходили в садочок, потім ваші шляхи розійшлися,
але тепер ви можете разом згадати огидну кашу зранку щочетверга і виховательку, яку всі боялися.

— Привіт, — у Сашковому голосі звучала така нудьга, що аж дивно, як йому не ліньки було рота розкрити.

На вигляд Назар здавався старшим за двадцять років (ну а детальніше в дідах Юля не розбиралася).


Ауч)

Вона знала, що її стандартний вираз обличчя часом справляє дивне враження: людям здається, що вона налаштована войовничо. Зараз був той випадок, коли не здається.

Від старших жінок, які спокійно ставляться до її зовнішності, очікувати можна всього. Точні-ше, якраз не ясно, що саме ховається за тим «всього».

— Не дивися так привітно, яблуневоцвітно, - продекламувала мама, допомагаючи вішати горщики на поруччі.
— Шо? - кліпнула Юля.
— Капшо.

У вухах так різко настала тиша, що здалася оглушливою. І всередині теж - Юлині думки на мить зашпорталися й затихли, наче їх висмикнули з розетки.

Травень - найбільш змарнований місяць року: ти не можеш гуляти, бо уроки ще є, хоч ні на що вже не впливають.

Ах той Ден!

Юля не розуміла, чому старшим жінкам невпадло безкінечно возитися в хаті, вигадувати собі справи, які можна взагалі не робити.

***

Добридень, я старша жінка.

– Почнімо. Ти – відьма, а я – відьмак.
– Викликайте Сапковського.


🤣🤣🤣