Status Updates From Файні брюнети та інша нечисть

Хто ще думав купувати цю книгу чи ні

БЕРІТЬ ЇЇ

я вже разів натурально ржала і гиготіла що просто жах

ОБОЖНЮЮ

Зала була прикрашена квітами, відтінок яких Яся назвала не білим, а загадковим айворі. Для Мурчикака що вони, що білі були однаковими - однаково несмачними.

— У нього складний період. Упевнена, цієї миті вдома він ще більше ускладнюється.

…і він переміг би, бо ще на зорі часів їв богів на сніданок.
Було несмачно, до речі. Боги зазвичай — досить
прикрі, гіркі створіння.

О, цитатка з Пратчетта😻

— Козак, як птах... — почав пан Яким.
— Общипаний і на юшку згодиться.

У нього були красиві блакитні очі, які вміщали в собі стільки смутку, ніби перед побаченням він зачитувався новелами Стефаника. Під прекрасними очима залягли менш прекрасні синці.

У Ясі була слабкість: до песенят і до нещасних хлопчиків з очима змоклих бездомних песенят.
Останні її серйозні стосунки були з таким — вічно проблемним, вічно бідним, вічно зажуреним.

Пан Яким розглядав її відрослі нігті, вкриті простим чорним лаком:
- Знав я одного коваля, не вельми вправного.
У нього часто такі самі манікури були.

Пан Яким дивився на неї, як дивиться переконана у своїй правоті сусідка, якій усоте повторюєш, що ніхто через паспорти-картки не вживляє в людей чипи, але кивав і обіцяв не втручатися в побачення.

Не варто заохочувати молодшу сестру до виклику
духів.

Чатам подруг із дивними назвами

Ідеальна присвята)

В їхніх очах горіло те, що Віка, залюблена в серіали й фанфіки, називала вогнем шиперства.

— Ти приїхала витріщатися на красивих мужиків чи до мене?
— Я приїхала до тебе, — приклала руку до грудей Віка. — Чесно. І вимкнення води в нашій квартирі та наявність у тебе бойлера ніяк не стосується
справи.

Зате вона вірила в його історію: щоб говорити так розсудливо і відверто про свої емоції, чоловік мав прожити щонайменше пʼятсот років.

На «Озерах сліз» я непристойно зареготала і почала наспівувати)

Марта добре знала своїх батьків — вони не були расистами. Вони ненавиділи всіх чоловіків шлюбного віку, які могли крутитися довкола їхньої дорогоцінної єдиної доньки, незалежно від націо нальності, статків чи освіти.

Віктор почувався собачкою на панелі приладів, яка щасливо махає головою, поки двигун перегрівається, гальма відмовляють, а лампочки габаритів перегорають — йому було байдуже до метушні довкола.

О, привіт, камео Dnipro-M

Ксандор не отримав другої ґулі на лобі чи синяка під оком з двох причин. По-перше, у Віктора не було із собою накидного ключа.

Ксандор у відповідь усміхнувся так само, як це робила Вікуся, коли на день збору картоплі обіцяли дощ, але він не йшов. З фальшивою бадьорістю.

Краще вміти, а не робити, аніж не вміти щось зробити, коли треба.

Хотілося води. Випити чи втопитися в ній — він
поки не розумів.

Хоча повірити, що знайдеться реальність, де
расу називають засобом для миття посуду, було
важко.

З відсилки на мем "Олєг, ти шо, плачеш? - Нє, блять, сміюся" мене винесло

Однак лезо під підборіддям спонукало до ввічливості.

Деметрій вирушив до пекла з тушкованкою, аджикою, торбою «білого наливу», замотаним у газету салом, двома мішками бараболь і відірваною від маминого серця панамкою.
Зранку в пентаграмі лежала записка: «Мама
питає рецепт аджики».

Кілька років тому в сусідів через два поля ледь не дійшло до ножів, коли виявилось, що нова невістка зсипає великі й середні докупи.

Бараболі мали приховану здатність
налаштовувати людей одне проти одного. На щастя, хоча б поділ, відколи його узгодила прабабка, не мінявся. Великі — їсти, середні — садити, малі — свиням.

Відьми, до речі, працювали за кведом 96.09 -
«Надання інших індивідуальних послуг».