Status Updates From Three Summers (New York Rev...

Вона вважала неприродним те, що не всі поділяють її думку або не вгадують найменші її бажання.

Боже мій, як важко летять птахи, важко й щільно... Мабуть, це сови. Трагічність їхнього голосу катує душу, проте трапляється так, що ти потребуєш саме цього, а не слухати пісні соловʼя.

всі, всі ми ховаємося одне від одного.

про все те прекрасне, що бачать мої очі, і шкода, що воно все живе лише доти, доки мої очі це бачать.

Але ж я не можу бачити привидів - кажуть, лише діти можуть, бо їхня душа ще не цілком привʼязана до тіла і в певні миті спілкується з потойбіччям.

О, ввечері він був добрим і лагідним, наче до самої глибини його душі сягала та безвітряна погода, що панувала в саду цієї пори.

Проте Маріос каже, що саме вона є причиною того, що дитина кричить уві сні, бо вона забагато розмовляє з ним удень, а діти дратуються від надміру слів.

Читаючи цю книжку ввечері в кавʼярні, поки за вікном йшла гроза, я десь загубила механічний олівець, що вже давно став частиною моєї особистості. І це дуже сумно.

— Не пригадую, чи казав я тобі коли-небудь, що кохаю тебе,
Катерино.
— Я вперше це чую.
— Що ж, я кохаю тебе.
— І я тебе.

Звісно, батько любив матір більше, ніж Діка, хіба що з собакою простіше дозволити собі пестощі та подібні речі, ти можеш виявляти свій інтерес відкрито й без сорому.

Схоже, він цікавий хлопець, га? Або, якщо бути точнішою, його вік цікавий - той вік, коли діти стають чоловіками...

Я слухала їхні слова так, як людина слухає звуки за дві-три хвилини до того, як заснути. Та сама неясна солодкість, та сама солодка неясність.

— У часи, коли я вчився на лікаря у Відні, я був закоханий в одну жінку. Так от, найсерйозніші миті мого життя - це миті, коли я танцював із нею.

Для Андреаса не існує меж, він справді вільний; він не відчуває ані відповідальності, ані перепон і не знає, що таке роздуми. Це жорстоко й водночас прекрасно, правда?

Нещодавно ти запитала мене, що я роблю, щоб урізноманітнити життя. Ну що ж, я створюю вигаданих людей, пишу про життя, що переплітаються одне з одним.

Звісно, усі подорожі — це одна єдина подорож, так само, як і він, залишаючи по кілька днів свого життя в Барселоні, кілька в Гаврі та кілька в Афінах, креслить одну однорідну лінію.

Зрештою, про найсерйозніші речі ми говорили саме після сміху, а в раптовій тиші, що наставала після нього, ми думали про Бога.

Коли інша людина сердиться через твій крик, це якось прикро. Але коли вона сердиться через твоє мовчання...

— Ти, мій друже, міркуєш науково. А я знаю лише одне: коли настає повня, розсудливі божеволіють, а божевільні втрачають розум остаточно.

вона сказала мені з задумливим і приреченим виглядом, що, можливо, хтось із родини мав померти, аби інші могли жити.

Вони розмовляли, активно жестикулюючи, і на їхніх обличчях можна було побачити якесь сумʼяття, змішане з легким задоволенням, — вираз, який зʼявляється у людей, коли вони говорять про біду, що спіткала іншого.

Це була пристрасть. Її погляд губився десь удалині, наполегливий, ніби намагався пронизати темряву, якої не існувало. Життя варте того, щоб його завойовувати, завоювати без страху, вільно, як вона мчала зараз.

І хоча зимові дні тоді були досить тьмяними, спогад про них у мене телер зовсі ясний. І свіжий, наче заля, яка ще не встигла як слід просохнути.

У ті миті, коли я вродлива, - я не завжди така вродлива, як Інфанта, - мені хочеться, щоб хтось це бачив і, можливо, про це говорив.

Тільки погляду матері я уникала, бо вона мала звичку пильно дивитися на тебе, щоб угадати твою думку, й через те що, можливо, ця моя
думка їй би не сподобалася.

На мить вони поглянули один на одного, і в їхніх поглядах були розгубленість і відчай дітей, що залишилися сиротами.