Status Updates From Elogio della rabbia

Автор пише про любов до пригнічених народів, любов, яка має за підгрунтя гнів через несправедливість. Але я не вірю в це, бо таких, як автор, з відчуттям справедливості, емпатійних - меншість. Більшості байдуже насправді , або їх навіть дратує
цікаво, що автор написав би про Україну ,якби цю книгу писав би зараз

Якщо гнів не є надзвичайним явищем, що розкриває приховані почуття - єдиним, здатним запровадити нові стосунки, нову щирість, - тоді він перетворюється на знаряддя тортури, щоб мучити найдорожчих людей.

Гнів - це найкращий молот, яким можна перебити кістку, що зрослася невдало після аварії, щоб надати їй другу можливість загоїтися.

Не варто недооцінвати наслідки злості. Це найщиріші миті нашого існування, і люди навколо нас доборе це знають. Інколи вони нам пробачають такі спалахи коли через них ми виявляємо свою суть.

Ідея автора - що гнів потрібно вивільняти, і найнебезпечніший він, коли стримуваний та отруєний злобою

Карл Поппер: "Щоразу, коли якась теорія видається єднио можливою, сприймай її як ожнаку того, що ти нічого не второпав ані про саму теорію, ані про проблему, яку намагався вирішити"

Під час описання страшного суду варто памʼятати важливий аспект: бог ніколи не втрачає спокою. Його гнів завжди холодний і контрольований; він забюрократизований, як підпис службовця Райху, він довго виношується, ретельно готується

Єдине, що обʼєднує всі релігії, будь-які культи - це гнів божий

Той, у кого не вистачає мужності гніватися, хто задато боягузливий, аби визнати сумні наслідки своїх хибних уявлень про світ, хто боїться, не доклавши всіх можливих зусиль, що кращого він не вартий, що його місце у світі - якраз те, на яке він заслуговує, от хто страждає від злоби. Краще вже гніватися

Гнів - то наш сторожовий пес, що змушує тих, кого ми поважаємо, не розчаровувати нас, даж змогу вибирати його як нашого тимчасового представника, а не як такого собі бога.

Гнів робить людей вільними і незалежними, привʼязує наші вчинки до розуму, адже щоб його відчути, треба судити, а судження - це одна з основних функцій людського розуму, найважливіший незалежний учинок, який ми спроможні здійснити на цій землі

Поки ми чекаємо на пришестя Сингулярності чи Царства Небесного, було б непогано принаймні визнати тлінність сьогоднення та відмовитися від тих речей, яких уже немає, втамувати наш біль і повернутися до спостереження за світом, щоб те, що завдало нам болю, не вразило слабкіших за нас

Якщо викликаний любовю гнів - це раптовий вибух від яскравої іскри, то гнів, спричинений злобою, більш нагадує нескінченне ниття чи нервове трясіння головою тих, хто заблукав у ментальному лабіринті

Не смартфон виробив у нас одержимість контролем, утом до того, як його було підключено до моціальних платфором, нікому не спадало на думку, що можна тримати когось у себе в кишені. До того завжди були години, дні, тижні, під час яких звязок з певною особою переривався

"Якщо моє припущення правильне і ми живемо в епоху дегенерації гніву, то одержимість присутня у нашій буденності значно більшою мірою, аніж у попередні історичні періоди"

Наша манія до любові живиться злістю та безмежною ненавистю до усього, що загрожує нашим рідним

Щоб провести чітку лінію між собою і ворогами викиньмо чорношкірих, геїв з їхніми хворобами, повій (тобто жінок, що не відмовилися від власної сексуальності), інвалідів і калік. Тобто всіх тих, хто не може змінитися.

На відміну від гніву- зла образа та ненависть є навʼязливим станом, який на фізіологічному рівні зумовлений формуванням синапттчного кола (коло Пейпеца)

На відміну від гніву- зла образа та ненависть є навʼязливим станом, який на фізіологічному рівні зумовлений формуванням синапттчного кола (коло Пейпеца)

Цікаве порівняння: гнів vs образа та злість. У гніві можна віднайти звільнення й любов, а у злої образи немає нічого радісного

Любов- це темна криниця, звідки виловлюють найжахливіші злочини людства. І що чистішою, безумовнішою та фанатичнішою є наша любов, то більше ненависті та смертей вона породжує

В той час, як гнів згуртовує світ, синтезуючи протилежності, любов- це розʼєднувальна сила. Вона - породілля банд і масових агресії, генераторка воєн, що є результатом пристрасті та любові до наживи, влади, до раси

mi sembra più un esercizio di scrittura su un tema. Ben fatto eh, ma senza nessuno svolgimento.

"Ніхто не робитиме за нас брудну роботу, ніяка божественна рука не поведе війська проти тих, хто посягає на наші цінності, і не наповнить їхньою кров’ю комори нашої люті".