Status Updates From Право на смерть

Серед розбитого і нещасного народу охочі до публічної роботи люди повинні володіти винятковою силою, аби не впасти від утоми та апатії, що оточують їх звідусіль

Барон рідко приймав гостей і не любив виходити на вулицю без нагальної потреби.


Ну, я його розумію

Родичі розпочали боротьбу за коштовний спадок. В ексцентричного графа ніколи не було дружини та дітей. Виявилося, що він залишив два десятки заповітів, усі писані власноруч і завірені нотаріусами.

Спочатку боявся, що вона влаштує скандал.
Пізніше вже побоювався її погроз. За кілька годин до катастрофи казав, що Британь лякала його смертю. Відповів їй на це: «Даруй, але я ще хочу пожити».

Коли кохання бере гору над здоровим глуздом, наслідком стають понурі драми, які нищать молоді життя та руйнують щастя цілих родин

Очевидно, саме читання популярної тоді літератури викликало меланхолію і, як наслідок - смерть.

(Дехто висував гіпотезу, що одна пані наклала на себе руки, бо читала Ганса Гейнца Еверса)

Дуже скоро Мися і Тося зрозуміли, що закохалися в красеня. Мися навіть хотіла втопитися в Печинському ставі, аби вступити місце сестрі. Щуцький також хандрив. […] Тоді він запропонував вихід - групове самогубство.

Оце вигадник!

Замість працювати над собою, намагатися ушляхетнити свій характер, думати про власне майбутнє і майбутнє суспільства багато молодих людей, особливо з заможних сфер, витрачають гроші та здоровʼя на гулянках і забавах.

Густа вистрелила собі в скроню, померла наступного дня в шпиталі. Софія цілилася в груди, куля влучила в ґудзик бюстгальтера, поранення виявилося незначним. Після перевʼязки її відправили до батьків.

Знаю, що ти мене пробачиш та іноді будеш згадувати про мене. Тільки зрідка, бо я у твоєму серці займала надто мало місця

Бурхливу уяву і наміри не в стані зупинити навіть здоровий розум.

На початку загиблий вибачився за те, що не має «часу і сили писати багато». Попри це, лист видався доволі обʼємним - у газеті він зайняв майже половину шпальти.

Помираю, бо віддавна відчуваю, що мушу зварʼювати. Наближається це до мене невблаганно. Дуже боюся будинку для божевільних - тож краще обійдуся сам

А немає нічого прикрішого, аніж бути змушеним відкинути все, що записалося на таблиці досвіду як майже безсумнівне, і братися за становлення нових, можливо, зовсім інших звичаїв.

Я постійно роздумував над своїм нещасним життям. Тому й шукав товариської розваги, аби про все це забути, аби той хробак не краяв мого серця, як спорохніле дерево.
Надією жив - надія мене розчарувала.

19 липня 1904 року приятелі сфотографувалися в ательє «Геліон», кожен тримав в руці револьвер. Цей знімок роздарували знайомим. Ніч провели в повії Стефанії Черниховської. На світанку утрьох пішли до найближчого шинку.

Приводом самогубства світлої памʼяті Івана Красуцького були погані матеріальні стосунки, такі звичні у народних учителів, - писав Kurjer Lwowski.

Прощаюся з вами, мої дорогі, назавжди. Серце моє розривається з розпачу, що мушу вас залишити в такому молодому віці. Але це ненадовго. Скоро Бог покличе вас на той світ, і там ми навіки будемо разом.

Ми цілі віки плекали в наших дітях лагідність голубів. Добудьмо ж тепер з їхньої внутрішньої істоти біблійну хитрість вужів. Учімо їх, хай будуть ховзькими в руках ворога.

1896 рік. До Пелчинського ставу кинувся слюсарський підмайстер Євген Б. Опинившись у воді, передумав помирати й, оскільки добре умів плавати, легко вибрався на поверхню.

Жартували, начето комендант басейну навіть повісив над входом оголошення: «Цивільним самогубцям вхід на територію суворо заборонений!» Не допомагало.

Печинський став віддавна був місцем рандеву усіх правдивих львівських самогубців і недільних рибалок, - пише Франц Яворський у книжці «Львів давній і вчорашній», виданій 1911-го.

Арештований за спробу повіситися урядник Б. в поліційній інспекції хотів вдушитися, проковтнувши гаманець і дві хустки.

Проклятим називали вікно на третьому поверсі сходової клітки ратуші. Протягом 5 років з нього вистрибнуло щонайменше четверо осіб. Переважно це були дрібні торговці, що мали проблеми з податковою службою.

Герман Клінґсберґ випив склянку сірчаної кислоти просто під час забави у варʼєте «Олімпія» в пасажі Міколяша, власником якого був.Гості мусили відкласти шампанське і розійтися по домівках.Дехто обурювався, що їм попсували вечір

Іншим разом у Міському парку* ледь не дійшло до масової бійки - перехожі хотіли відірвати собі «на щастя» шматок мотузки, з якої щойно зняли якогось нещасного.

Його [револьвер або браунінг] без проблем можна було придбати в спеціалізованій крамниці, замовити поштою - курʼєр привозив покупку додому протягом доби - або позичити у крамниці. І скористатися, не розрахувавшись.

Кожен поважний чоловік часів Belle Еродие мусив мати у своєму помешканні револьвер або браунінг.

Також обивателі топилися в численних ставах міста, кидалися під потяги, стрибали з верхніх поверхів будівель, різали собі вени й горлянки і душилися чадним газом. А найбільш нетерплячі використовували декілька знарядь одночасно

Наступного дня придбав свіжий примірник, відшукав там потрібну замітку - і з чистим сумлінням перерізав собі горло.