Status Updates From Філософія театру

Власне, все моє життя - підйоми світлого стремління, віри й сили - в чергу з ніччю безвілля, коли чернь моєї душі бере верх і править державою Леся Курбаса.

А взагалі за два роки, працюючи над іншими, я розтринькав весь свій моральний капітал — і зараз я для всіх якийсь міфічний нуль і неінтере-сний знак запитання. Тому мені зараз так трудно у всьому.

А втім - запис побід важлива тільки для майбутнього мого, як факт, що побілить можна в хвилини найбільшого розвалу внутрішнього, і побідить при дуже несприятливих обставинах.

Коли б сьогодні мене не стало, цього, може, не дуже завважили б.
Два-три офіційно рекламні некрологи - і точка. От що значить два роки нічого не дати. Наче нічого й не було зроблено. Власне, це врешті і не важно.

Неудачник, що не вміє прикласти і використати своїх здібностей у житті як слід - щоб досягти мети. Через те - ніколи не досягаючий мети в великому.

Можна, нарешті, сказати в житті раз слово, позбавлене ілюзій: я неудачник, типовий. І не неудачник-нездара, як Терещенко, а неудачник-дурень.

Все глупо. Безконечно глупо й непотрібно. Треба кудись в закуток великого міста.

Мистецтво - це творчий трепет перед невідомим.

На істину ніхто патенту не має.

Можу, одначе, з певністю сказати, що людей, які б вірили в мене, біля мене - немає; певне, і поза мною.
Чи це сумерки?
Іноді мені здається, що я готовий іти не тільки в самотність — її я люблю, — а і в Лету.
Лету - я теж люблю.

А мистецтво ревниве: воно зради не прощає так легко...

Краса там, де є яскравий ритм. В різні часи і в різних обставинах ми приймаємо різні ритми.

Емоційне збіднення — тип мислителів та егоїстичних вчених, не здатний ні на який енергійний вчинок.

Можна сказати, що раціоналізм (зміст говореного) і типографія (писання поезій) убили музикально-природне начало поезії.

Політика залежить від державних мужів майже стільки ж, скільки погода від астрономів.

Ми буржуазний театр, бо беремо 800 крб. за перший ряд, а російські співаки брали но 1500 перший ряд, і нічого, бо це рублі, а не карбованці.

Власть (великороси і общероси) проти нас. Реквізують у нас лампи для російських ґастролерів — окремих співаків.
Пишуть спеціальні рецензії і замітки, наче нас нема в Умані.

Селяни куди інтеліґентніша і культурніша публіка, аніж красноармійці або, взагалі, міська "сіра" пу-бліка. Але реагують перш за все на рух. Рух, рух і рух!

Я чув над ставком, в час купання, з уст, мабуть, робітника, епітет:
"т. мать з такими артистами. Я й сам так умію грати, а ще чваняться, що з Києва приїхали". І багацько грубостей.

Всі так звані паузи на сцені є до певної міри тільки паузами поміж визначаючими музикальний ритм ударами молотка: слів - дії. Повінь красивих слів, віршованих, поміж значущими моментами - та ж пауза.

Стилю пʼєси немає. Це самообман, що він існує. Стиль - це ми. Поставимо Шекспіра impressio'.

А тут починанається режисерський щоденник.

Створити те, чого немає в дійсності, кинути людям фантазію, ідеальне, неіснуюче, але прекрасне - тільки в цьому може бути різниця актора від гарно вишколеної мавпи.

Матеріалом творчості ми берем своє тіло. Звідси всю свою увагу ми покладемо на його розвиток і на вміння ним володіти.

"Студія не є школа, бо школа є чимсь тимчасовим, що можна "скінчити", студію ж (нашу) скінчити не можна, бо студіювання, як і творчість, не має кінця і остаточного завершення.

Мистецтво вимагає взагалі релятивного супокою. Цього ж рішуче не було в цьому році; з грішми теж справа увесь час стояла далеко не блискуче.

Без сумніву, велику роль у невдачах і помилках грав теперішній бурхливий політично час. Про нормальність роботи забули вже, мабуть, всі київські театри.

За минулі два сезони (політично дуже бурхливі, спиняючі безгрошівʼям, дорожнечею, воєнним станом і стріляниною, - планову роботу)
"Молодий театр" хоч і далеко не те дав, що міг би дати і що хотів, та все ж на місці не стояв.

Викинуло нас життя досить бурно, для сліпих — несподівано, для патентованих всіма київськими базарами і клубами признаних "велетами", — крайньо небажано.

Ставили пʼєсу як сполуку театру з богослужінням.