Maria’s Reviews > Філософія театру > Status Update

Власне, все моє життя - підйоми світлого стремління, віри й сили - в чергу з ніччю безвілля, коли чернь моєї душі бере верх і править державою Леся Курбаса.

А взагалі за два роки, працюючи над іншими, я розтринькав весь свій моральний капітал — і зараз я для всіх якийсь міфічний нуль і неінтере-сний знак запитання. Тому мені зараз так трудно у всьому.

А втім - запис побід важлива тільки для майбутнього мого, як факт, що побілить можна в хвилини найбільшого розвалу внутрішнього, і побідить при дуже несприятливих обставинах.

Коли б сьогодні мене не стало, цього, може, не дуже завважили б.
Два-три офіційно рекламні некрологи - і точка. От що значить два роки нічого не дати. Наче нічого й не було зроблено. Власне, це врешті і не важно.

Неудачник, що не вміє прикласти і використати своїх здібностей у житті як слід - щоб досягти мети. Через те - ніколи не досягаючий мети в великому.

Все глупо. Безконечно глупо й непотрібно. Треба кудись в закуток великого міста.

Мистецтво - це творчий трепет перед невідомим.

На істину ніхто патенту не має.

Можу, одначе, з певністю сказати, що людей, які б вірили в мене, біля мене - немає; певне, і поза мною.
Чи це сумерки?
Іноді мені здається, що я готовий іти не тільки в самотність — її я люблю, — а і в Лету.
Лету - я теж люблю.

А мистецтво ревниве: воно зради не прощає так легко...