Iryna > Recent Status Updates

Ce qui distingue Viola des autres femmes, ce n’est pas qu’elle soit « meilleure ». C’est qu’elle a participé à la naissance de Mimo.
Alexandra, Sara ou les autres lui apportent chacune quelque chose : le désir, la tendresse, la sensualité etc. Mais c’est grâce à Viola qu’il s’est ouvert au monde. Elle lui a donné confiance en son talent et le goût d’apprendre.

J’aime la manière dont Andrea confère une dimension presque légendaire à des choses qui, autrement, passeraient inaperçues ou nous sembleraient banales. Mais comme un véritable artiste, il sublime le monde matériel.

L’idée qu’à 18ans personne ne veut ressembler à ce qu’il est vraiment me fait réfléchir, puisque effectivement à cet âge là on cherche souvent à correspondre à un modèle…mais en même temps c’est une manière de se construire à travers une telle expérimentation

Il y a des personnes mues par la blessure, et d’autres - mues par la fascination du monde. Moi, j’avais toujours du mal à comprendre comment certains pouvaient tirer de la force de leurs blessures

On voit que la fascination de Mimo lui donne une raison de regarder au-delà de ses souffrances. Et c’est applicable à tous les grands artistes, c’est leur capacité de s’émerveiller par qqch qui se trouvait au-delà de la vie vide, dépourvu d’intérêt…

Ce qui me fascine c’est qu’il y a toujours cette idée sous-jacente de veiller sur qn ou qch, comme si l’auteur voulait nous inciter à être plus observateurs pour mieux saisir les mystères

Il est impressionnant comment l’auteur arrache les masques: la beauté est aux abois, Mimo est physiquement désavantagé, son oncle Alberto est superficiel malgré les apparences etc.

Так красиво написано про творчість, романтичні пригоди, світовідчуття, - це все на тлі моря, ну суцільна насолода

Яновський безупину персоніфікує природу, то небо у радості, то ніч покриває море солодкою тайною. Це передає його захоплення світом, що захоплює самого читача, мене - точно.

Цей роман підсвітив мені багато власних особливостей як читачки. Наприклад, я дуже сенсорна читачка: мене чіпляють моменти, якими хтось інший може знехтувати. Але саме такі деталі створюють для мене атмосферу, оживляючи образи…

Для мене переживання Таях дуже близькі: її відчуття збіднілості власних емоцій через надмірну інтенсивність їх проживання, втома і той дивний стан, який нагадує втрату якоїсь частинки себе…

Цікаво, що пригодницький шар роману - мореплавство, порятунок, робота над фільмом - залишає мене доволі байдужою. А от символізм твору дуже захоплює.

Ця книжка наче море, а читання скидається на плавання: інколи не вистачає дихання (=фокусу), щоб пливти (=читати), та все ж це приємна активність.

Таях - ще один із моїх улюблених жіночих образів.
Її кокетство й грайливість виглядають дуже живими й виражають прагнення залишатися незалежною та відкриватися рівно настільки, наскільки вона сама вважає за потрібне.

До цього моменту в мене вже виникло кілька цікавих спостережень і асоціацій з іншими творами - «Чайки …» Баха «Білого Ікла» Лондона. Але найбільше мене захоплює поетичне, образне, просякнуте морем світовідчуття Яновського.