Anais > Recent Status Updates

Серйозно, позначки, які винесені в кінці книги, ще й окремо для кожного розділу бісять 🫠 Бо я не запам'ятовую, який розділ читаю, а розділи не вказані на кожні сторінці.

Який же тут бісячий головний герой. Автор може безкінечно влаштовувати йому страшні випробування долі, але співпереживати йому геть не хочеться 🫠

Якщо чесно, то трохи розчарована. Можливо, справа в моїх трохи завищених очікуваннях, але повороти сюжети поки дуже передбачувані 🙃

От просто wtf? Відчуття, наче авторка уже не знала як розбавити досить нудний сюжет, тому вирішила діяти в дусі Джорджа Мартіна 🫠

Господи, яке ж Страйк егоїстично мудило. Але авторка все одно змушує тебе відчувати до нього симпатію і співчуття 😅

«Неможливо двічі зустріти одну й ту саму людину. Інколи досить і кількох ударів серця, щоб хтось докорінно змінився»

🤌🤌🤌

Перечитую Меекхан уже втретє і втретє не можу стримати сліз на цьому моменті. Ця подія в замку тахґа розриває серце 💔

"– Не затягуй з парою для Ґреґорі. Він ще дуже юний, я знаю. Але деякі чоловіки не дорослішають, доки самі не заведуть сина.
Він ніколи про це не думав, але, можливо, це правда. У такому разі для англійського королівства ще є надія".
Тут ледь не на кожній сторінці є щось прекрасно дотепне. Я точно не очікувала, що буду хіхікати і посміхатися, читаючи цю книгу)

Різлі і таких, як Різлі, він не боїться – завжди можна прорахувати наперед учинки людей без совісті. Доки ти їх підгодовуєш, вони тобі служать. Куди непередбачуваніші, куди небезпечніші такі, як Стівен Вон, який пише: "Томасе Кромвель, заради вас я ладний на все". Люди, які кажуть, що розуміють тебе, чиї обійми занадто міцні й нерозривні, ніби вони ладні перенести тебе через прірву.

"Над містом клубочиться солодкавий трупний запах забутих учорашніх гріхів" – ну це просто прекрасно! Неймовірно кайфую, що книжка така товстезна, зможу довше розтягнути задоволення.

"Найбагатший народ світу з розрахунку на душу населення став першим за кількістю померлих насильницькою смертю. Преса пізніше називала ці смерті «найпохмурішою та найпідлішою історією вбивств цього століття» та «найкривавішою сторінкою історії американських злочинів»"

"Оскільки атомна бомба нарешті стала реальністю, йому довелося скинути одну таку на Японію, щоб зупинити непотрібні масові вбивства, які досі тривали".
Дійсно, Трумену саме ДОВЕЛОСЯ це зробити. У автора нічого в середині не йокнуло, коли він описав ядерну бомбу, як магічну пілюлю від масових вбивств.

Дивно поряд з фактами, цифрами і датами, бачити отаке "Незвичайним було те, що ніхто не скаржився. Це було характерними проявом англійського «стискання губ», особливо поширеного серед кокні Іст-Енду".
От прямо ніхто. Це уже не перший випадок такого натягування якихось позитивних рис на весь народ без виключень.

Поки назва книги не дуже відповідає змісту. Черчилль за ці 100 сторіно згадується побіжно. Але я вже встигла прочитати детальний переказ двох англійських фільмів, які вишли у перші роки війни.

"Справа Рудрика З." — про двійників і колективну відповідальність. Незвичний погляд, цікаві думки.

Дочитала історію про Ксавраса Вижрина під звуки сирени. Для мене це був потужний текст, тригерний і місцями важкий. Ще довго згадуватиму прочитане.

"IN PARTIBUS INFIDELIUM" – не скажу, що прям вау, але підіймає справді цікаві питання. Чомусь захотілось нарешті купити й прочитати "Айфельгайм".

Поціновувачам "Експансії" має сподобатися "Кафедральний собор". Оцей вайб протомолекули так і відчувався в повітрі.

Хід генерала – на тверду четвірочку, хоч я й швидко здогадалась в чому головна інтрига. Для мене ці 80 сторінок, як чудовий вступ до якось багатотомного епічного фентезі.

"Ранок народився на світ далебі не надто вродливим"
Чомусь сподобалась ця фраза

Не змогла пройти повз цю цитату. "Отже, скористайтесь, друзі, моїм прикладом! Він врятує вас від багатьох неприємностей. Виховуйте в собі почуття вищості над доказами здорового глузду й побачите, як ви підріжете крильця всім розсудливим людям, якщо вони захочуть дошкулити вам, ніби вам же на користь".

Навіщо автор так очевидно вказує на вбивцю/вбивць?

Боже милий, яке ж це кліше: вона спускається сходами і у нього відбирає мову від її вигляду

У мене зараз таке відчуття, наче потрапила на декілька хвилин в одну з серій "Відчайдушних домогосподарок". Зваблення садівника, просто кричу:)

Чомусь ловлю флешбеки із "Загадковою кімнатою" Дреди Сей Мітчелл. Початок дуже схожий. Побачимо, що там далі

"До справжньої історії треба довго готуватися". І це справді так. Неймовірно рада, що ця книга потрапили мені в руки тільки зараз. Насолоджуюсь кожною сторінкою. А це ж тільки початок.

Приблизно на 270 сторінці я подумала, що можливо у цієї історії ще ж шанс, але ні.