Yuliia Bedenko > Recent Status Updates

Як на мене, людина, яка сама відмовлялася мати рабів, але була не проти того, щоби ними володіли інші, все одно була рабовласником.

- Вони крали в людей. І брехали їм.
- Так, але тим людям це подобалось. Вони знали, що це брехня, але хотіли вірити.
- Люди такі дивні. Вони вірять у брехню, в яку хочуть вірити, і відкидають правду, яка їх лякає.

Релігія - це лиш інструмент контролю, яким вони користуються. Вони дотримуються її, коли це їм вигідно.

Ту немає кристалів, летючих машин, ідеального уряду чи телепатії. (Останніх двох явищ узагалі не існує)

Вони прожили як жертви.

Мета - мир у світі, чого ми досягаємо війною; а може, і навпаки: мета - війна, що досягається миром. Мета не завжди відповідає способам її досягнення.

Думаю, рано чи пізно всі матері усвідомлюють таке: ми маємо тих дітей, яких маємо, а не яких уявляли або хотіли, і справу мати доводиться саме з ними.

Собаки - це полегшена версія дітей: вони ніжні, віддані в дарують радість.

Щоб уникати конфліктів, останніми роками я вирішила взагалі не висловлювати своїх думок, приховувати вподобання і страхи, стати якомога менш прозорою, щоб ухилятися від її колючих коментарів.

Доньки часто вбачають у материнських помилках причину всіх своїх негараздів, а матері часто вважають наші вади доказом можливого провалу.

Вона дійшла висновку, що насправді ДНК кожної людини - річ непередбачувана і залежить від випадкової зустрічі двох гамет під час статевого акту, а не від потягу до вдосконалення, як нас змусили думати.

У нашому суспільстві батьки привласнюють дітей за вибором, а для матерів це обовʼязок.

«Намагаючись бути щасливими, вони бʼються головою об свої страждання»

Я останнім часом багато думав про час і переміщення, і про буття нерухомої точки в невпинній метушні.

Ми звертаємось до постапокаліптичної літератури не тому, що нас притягують катастрофи як такі, а тому що нас притягує наше уявлення про те, що може бути далі.

Можна прокинутись одруженим, а тоді твоя дружина вдень помирає; можна прокинутись у мирний час, а в обід твоя країна вже в стані війни; можна прокинутись і нічого не підозрювати, а під вечір стає ясно, що почалась пандемія.

Про бюрократію слід розуміти те, що вона - це організм, а первинна мета кожного організму - це самозахист. Бюрократія існує, щоб захищати себе.

«Що посієш - те й пожнеш». Тут ніколи не йдеться про щось добре. Ніхто не має на увазі «Ти був хорошою людиною, і от тепер пожнеш добро». Коли так кажуть, то ніхто не пожинає нічого хорошого. Такий урожай завжди поганий.

«Життя чудове, якщо не занепадати духом»

Єдиний ворог, якого Афганістану не здолати, - він сам.

«Бо суспільство, Лайло, не має жодних шансів на успіх, якщо жінки у ньому неосвічені. Жодних шансів».

Люди не мають мати дітей, якщо не хочуть про них піклуватись.

Їхні сини ходять по нічних клубах у пошуках «мʼяса», дівчата від них вагітніють, народжують позашлюбних дітей-і ніхто ані пари з уст. Де там, це ж чоловіки так розважаються!

Я бачила таких у Донецьку. Одружуються і не кажуть сім’ї.

Визволив від найбільшого страху афганської матері: що жоден хастеґяр не попросить руки її доньки, що донька зістариться на самоті, без чоловіка і дітей.
Бо кожній жінці потрібен чоловік. Навіть якщо він придушує в ній пісню.

Я аж трохи зіщулився від усвідомлення влади, наданої мені лише тому, що я виграв у генетичній лотереї, яка визначила мою стать.

У 1980-х США оголосили про бойкот Олімпійських ігор у Москві.
«вах-вах! - вигукнув тоді баба з огидою.- Брежнєв винищує афганців, а цей пожирач арахісу тільки й спромігся, що сказати: я не прийду поплавати в твоєму басейні!»

Для мене це був єдиний шанс стати тим, кого бачать, а не просто дивляться; тим, кого чують, а не просто слухають.