Tetyana Lux > Recent Status Updates

Повертаюсь до цієї історії, бо залишилось трішки, а це фінальна частина тетралогії і скоро кінець року. Після кількох розділів підряд із описами битви і мушу зізнатися, що це для мене - це так нудно!Епічне фентезі мабуть не для мене

Загалом цікаве і захоплююче дитяче фентезі. Але хотілось би більш зрозумілого world building та менше загадкових діалогів та химерних персонажів, які без пояснення зʼявляються і потім розчиняються в повітрі. Це ж дитяча книжка.

I don’t know…

Дуже цікава фантазія про світ, в якому люди розмножуються лише з допомогою штучного запліднення. Але де тоді в цьому світі місце для природної сексуальності? Як завжди, японська література дає незвичну і дивну відповідь на це.

На жаль, мушу йти датися і відкласти цю книгу до інших часів. Хоча я дуже люблю детальні описові книги, але тут мене просто виснажує кількість описів найменших деталей, як наприклад мурашник з дитинства героя або зморшок його баби.

Непогана історія, але не треба мені було її брати після Донни Тартт. Порівняно з її письмом, тут текст відчутно слабкіший. Але буду продовжувати, бо цікаво.

Тепер я розумію, чому ця книжка така популярна. Це щось неймовірне. Ніколи такого не читала. При тому, що я взагалі не люблю історій про студентів та навчання. Але тут все зовсім інакше.

Трішки хвилювалася, що книга буде дуже мудра і читати буде важко, але це не так. Дуже легкий та цікавий стиль автора спонукає читати далі й слідувати його порадам.

Взяла читнути, щоб зрозуміти що там і як і тепер не можу відірватись. Донна Тартт - це майстриня слова, тут нічого додати. Хоча знову усвідомлюю, що тема студентства - це не моє. Але тут так це написано, що неможливо не читати.

« He didn’t wish to kill his friends but it was the only way forward »
I truly tried to accept Valroy as an inhuman personification of evil, which he is. But why then would he consider anyone to be his friend or beloved? Actually he appears to be an insane maniac, who simply doesn’t want to change or be loyal to anyone else but himself. He is a mad sadist and selfish prick, who doesn’t deserve any simpathy

Valroy s

Виправдовувати все і всіх на світі беззаперечним: He is, what he is/ It is, what it is - це капець якийсь. А повторювати це знову і знову і знову - це взагалі вже нестерпно!

Все і всі в цій книжці виправдовують свої дії

Я навіть не можу сказати, що я розчарована, як Велрой поводиться із Ебігейл, коли вона відмовляється танцювати під його дудку. Ми ж вже дізналися, хто чи що він є насправді, то чому очікувати якоїсь людської реакції?

“Will you seek to free King Valroy?”
Abigale: “I… I do not know”

What’s going on? He is your husband, whom you suppose to love and just a second ago you made a statement of not wanting to rule over the Unseelie. What is not to know?!

She makes me furious!!!

I can’t tolerate it anymore! Every single oral expression by Abigale starts with a “I…” It’s the fourth book of the series, she is the queen of the Unseelie fae and she still has no grain of self-consciousness. I can’t hear it anymore.

And here we are again!
Вони вже одружені, вона вже зізналася йому в коханні, вона вже має якесь уявлення про майже безмежну владу як королева і вона все одно досі питає: «What do i do? » Ні, ну реально, давайте будемо вже кудись рости!!

I might be a bit obsessed of this series. I can’t rest before I finish it.

OK, я передбачила цей поворот.

Really? Ця жінка така наївна, що навіть в третій книжці досі не знає кому довіряти, а кому ні. Вірніше, що в світі фейрі взагалі нікому. Face palm!

І вже бісить, що гг-ня ніяк не росте. Вона досі не хоче визнавати свої почуття та приймати свої бажання. І ще 99% всіх її реплік починається з «І… І don’t know» Визначись дівчиннко!

Ох, все-таки щось не те з цією книгою. Хотілося розвитку стосунків та нових деталей світу, а вийшло майже те саме, що і перша тільки без солодкої напруги між героями.

Ця книга - як улюблений серіал, де я вже полюбила світ та героїв і спостерігаю за тим, як головна пара зближується. Але таки вже починає мене втомлювати повторюваність всіх подій та, що насправді нічого не відбувається.