Віталій (Книжкаріум) > Recent Status Updates

Цікаво, як в "Планеті вигнання" люди так жорстко лояльні до законів Ліги, що створює їм купу проблем, але в той же час їх лідер так легко порушує звичаї тубільців заради романтичної інтриги, що призводить до повного зриву плану оборони і майже повного винищення порівняно дружнього племені аборигенів і, як наслідок, ледь не самих людей. Але все ок, це ж заради любові.)
Проте читається досі цікаво і легко.

Приємно здивований стилем і історією. Очікував чогось виразного, бо це ж Ле Гуін, але думав зайде гірше. Радий помилитись.

Є відчуття, що я підписуюсь на щось стилістично непросте, але цікавитись сайфаєм і не знати Ле Гуін теж не варік)

Тут також період досократиків закрили.

Цікавий автор і ракурс, щоправда ось по прочитанню першого розділу вже відчуваю, що трохи забагато уваги самовиправданню. Воно може й очікувано, як на особистий текст офіцера армії, яка програла, але все ж. Побачимо як далі піде.

Дочитав 1 розділ про досократиків. Перечитую по 2-3 рази чи не кожне речення, але все одно тішусь цьому тексту.

Ох це буде довга пісня)

Деталізація і інтрига кльові, подобається

Щось нема настрою на розважальне прохідне, то ж вертаюсь до недочитаного Сіммонса.

Спробуємо.

Поїхали в 2026й читацький.

Друга частина (з трьох) на завершенні дещо несподівано зробила крок від суто хардсайфаю в сторону чогось більш філософського. Загалом таке враження, що він її закінчував після перерви і воно трохи вплинуло. Далі остання третя частина - напевно найбільш інтригуюча.

Скоро вже половина книги, але досі читається як підготовка до чогось. В той же час прописано доволі добротно.

Вертаю до старого доброго сайфаю) Feels like home