Mariana > Recent Status Updates

Аааааааа!
Якщо там ще хоч хтось, хоч один раз "покаже непристойний жест" - я здурію 😤

У моїй системі цінностей література займає дуже важливе місце. Я знаю, що її кінцевою метою не є творення красивих фраз, гарних персонажів чи навіть напруженої інтриги. Кінцева мета літератури в тому, щоб спонукати людей ще більше мріяти!

Британський журнал опублікував нову карикатуру. Двоє пташок далі порядкують між зубами крокодила. "А що зі мною буде, якщо я надто глибоко залізу йому в горло?" - питала пташка Жан. - "Ти реінкарнуєшся", - відповідала пташка Білл. - "Ні, він мене проковтне й перетворить на великий лайняк". - "Так, Жане. Це і є... реінкарнація!".

Один сатиричний лондонський журнал зобразив Ґрема і Брессона як двох пташок, що чистять зуби крокодилові. "Скажи, Білле, думаєш, він ще довго триматиме пащу відкритою?" - питав француз. Англієць відповідав йому: "Ні. І на твоєму місці я б облишив ту справу".

Чого тут тільки не було: пивні кухлі, на яких можна було прочитати: "Вмирати - це наша професія". На іншому крамі великими літерами було написано таке: "Попіл до попелу" на попільничках; "Остання година вбиває" на годинниках; "Ніщо не зникає, ніщо не виникає, усе перетворюється" на туалетному папері; "Я вмираю - і мені це подобається" на свічках; "Небо не чекає" на повітряних зміях.

"Любов не залежить від нашої волі, приходить без нашої заслуги, щезає без нашої вини."

"Стоячи на березі і слухаючи теоретичних викладів і упімнень, ще ніхто на світі плавати не навчився. Тут перша річ - власна проба, власна діяльність, власне вміння і власна відвага."

"Кожда хвиля, кожде місце добре для почину; кождий нехай починає сам від себе, в своїм крузі, в межах своєї здібності і компетенції."

Лемківська говірка є простою, начеформула води, і глибокою, як криниця в горах.

Проглядається певна логіка: що слабкіший наголос на самоконтролі чоловіка, то виразніше звертають увагу на повинність жінки приховувати певні частини тіла.

Диктатура креативних рекламодавців змушує жінок "розпаковувати" свої тіла, а диктатура не менш креативних релігійних авторитетів змушує їх робити протилежне.

Театр воєнних дій напружено завмер наприкінці чергового антракту, але третій дзвінок уже на повну гучність кликав до поновлення.

Прості смертні взагалі не думають. Саме тому вони і прості, і смертні.

"Розвиток цивілізації - це не що інше, як вправляння в обмеженні приватності."