Anton > Recent Status Updates

Всі люди як люди, а я, зрозумівши, що до кінця книжки лишились якісь 150 сторінок, вирішив напружитись і дочитати її. Поступово цілком реально втягнутися у ритм (і навіть трошки поспівпереживати автору-герою), але до розуміння, чому він вирішив писати цей текст саме т а к и м це, на жаль, не наближає

Трохи розчарований цією книжкою: вона фрагментарна, в ній багато спогадів, описів і трохи потоку свідомості. Нагадує Зебальда, але в його творах є якась "серцевина", а тут – просто довільний і беземоційний перелік епізодів життя автора. Думаю, що поставлю цю книжку на паузу

Читаю в українському перекладі, у виданні 2002 року. Враження поки суперечливі, але налаштований прочитати ✊️

На жаль, ця чудова книжка йде дуже повільно через численні випадки прокрастинації. Але мені лишився останній ривочок – і напишу розлогий відгук 🤍

Помаленьку, але поки всім задоволений 💛

Книжка читається чудово, але трохи втомлює її "доктор-хтовщина" + "чармін естетика" британського середнього класу

«Я так питався сохранить цей світ, но потом я здався» ©
(вибачте, пані Ольго, ітс тайм ту мув он)

Це дуже дивно, що мені не вдається заметчитись з оповіддю (справді) неймовірної оповідачки Ольги Токарчук.

Ще не закинув, маю надію прочитати, але йде дуже туго 💔

Впевнююсь у думці, що "Одержимість" – не настільки класна, як "Книга для дітей" (але все ще "норм")

Перше враження – що ця історія більш "штучна", ніж "Книга для дітей" (не обов'язково в негативному сенсі; просто авторці потрібно більше "умовностей", щоб витворити свій заплутаний світ). Хоча, водночас, в ній, можливо, більше "натхненності", а не кропіткої праці. Дуже хочу дочитати, але починає здаватися, що ця історія – не зовсім "моя"

Місцями дивуєшся, що чувак у 16-му столітті міг так гарно оповідати історії (але деякі нуднуваті сторінки все ж хочеться скіпати)

Окей, я частково прийняв цю книжку, але водночас це "прийняти" – не те саме, що полюбити. Таємниць вже немає, я просто крокую стежкою фабули. Сподіваюсь, що зможу подужати останню сотню сторінок до кінця тижня

Читаю повільно, постійно ведучи з автором дискусію, чому він зображає героїв саме так, чому обирає ритм саме так, чому робить такі дивні акценти, чому у нього такий дивний реалізм

Вирішив призупинити читання цієї книжки; віддалено зрозумів, як вона працює, хоча до розуміння задуму автора не наблизився. Читається норм, якщо бути зосередженим на ній, але якщо ні, тоді твір здається трохи марнотним. Може, колись згодом дочитаю 😔

Дуже подобається, наскільки ця книжка читабельна 🤌

Попередній присуд: цей текст ЗАНАДТО романтичний, як на щось, написане напередодні Другої світової. Старі діди як носії мудрості, по вуха закохані в козаків дівчата і т. д. — цей текст значно ближчий до Куліша та Нечуя, ніж до Косача чи Загребельного.

Хочеться запитати у всіх його прихильників: а він точно потрібен нам на високій полиці канону?!

Мені соромно, що я настільки повільно читаю цю невеличку книжку, бо вона дуже хороша

Після дуже хорошого старту цей текст трошечки просів через дещо надмірну сентиментальність і відкритість розуміння, як він побудований. Тим не менш, читається він досить добре