Yuliia Mukanova’s Reviews > Повернення > Status Update

якщо між двома близькими людьми доходить до того, що вони повинні обовʼязково про що-небудь розмовляти, то, скільки б вони не говорили, вони ніколи ні до чого не домовляться

по-моєму, не життя — це якщо в підсумку тільки й можеш сказати, що ти тридцять років поспіль, день у день, заходив в одну й ту саму класну кімнату або в одну й ту саму контору.

переді мною мої бойові товариші, але вони вже й не товариші мені насправді, і від цього так сумно. Війна зруйнувала все, але в солдатську дружбу ми вірили. А тепер бачимо: чого не зробила смерть, те довершує життя - воно розлучає нас.

«…час тече й тече, час змінюється, а коли озираєшся, від минулого нічого вже не залишилося. Так, прощатися завжди важко, але повертатися іноді ще важче».

«… це пекло, цей шматок траншейної землі проник нам у саме нутро, що він, проклятий, остогидлий нам до блювоти, став нам майже рідним, як по-дурному це не звучить, рідним, як болісна, страшна батьківщина, з якою ми повʼязані навіки».