Yuliia Mukanova’s Reviews > Повернення > Status Update
Yuliia Mukanova
is on page 215 of 288
по-моєму, не життя — це якщо в підсумку тільки й можеш сказати, що ти тридцять років поспіль, день у день, заходив в одну й ту саму класну кімнату або в одну й ту саму контору.
— 23 hours, 39 min ago
Like flag
Yuliia’s Previous Updates
Yuliia Mukanova
is on page 234 of 288
якщо між двома близькими людьми доходить до того, що вони повинні обовʼязково про що-небудь розмовляти, то, скільки б вони не говорили, вони ніколи ні до чого не домовляться
— 23 hours, 10 min ago
Yuliia Mukanova
is on page 170 of 288
переді мною мої бойові товариші, але вони вже й не товариші мені насправді, і від цього так сумно. Війна зруйнувала все, але в солдатську дружбу ми вірили. А тепер бачимо: чого не зробила смерть, те довершує життя - воно розлучає нас.
— Dec 30, 2025 04:01AM
Yuliia Mukanova
is on page 164 of 288
«…час тече й тече, час змінюється, а коли озираєшся, від минулого нічого вже не залишилося. Так, прощатися завжди важко, але повертатися іноді ще важче».
— Dec 30, 2025 02:53AM
Yuliia Mukanova
is on page 28 of 288
«Це ж треба, він говорить по-німецьки, як справжній німець, та ще й у Дрездені жив! І навіщо ж ми з тобою
воювали?
Сержант сміється і теж не знає, навіщо вони воювали».
— Nov 09, 2025 08:53AM
воювали?
Сержант сміється і теж не знає, навіщо вони воювали».
Yuliia Mukanova
is on page 23 of 288
«… це пекло, цей шматок траншейної землі проник нам у саме нутро, що він, проклятий, остогидлий нам до блювоти, став нам майже рідним, як по-дурному це не звучить, рідним, як болісна, страшна батьківщина, з якою ми повʼязані навіки».
— Nov 09, 2025 08:29AM
