Fay 🍀’s Reviews > Вірджинія Вулф > Status Update

..власне кажучи, її роман "Роки" і був її політичною справою. Як вона скаже згодом, під час війни: «думати — це моя форма боротьби»

«Висловлюю свою пошану тій страшенно пригніченій жінці — собі самій, у якої так часто боліла голова, яка була цілковито переконана у власному провалі; бо, попри все, мені здається, вона таки впоралася»*.

..наприкінці читала по пів години «Пекло» Данте, звіряючи його епічні масштаби й ритм зі своїми. Не раз вона зверталася і до Шекспіра, щоб кинути собі виклик (і впевнитися, що він і досі кращий за неї; так воно завжди й було)."

Вона запитала:«Що з тобою сталося сьогодні?». Я відповів: "Та нічого. Я щойно повернувся зі школи, і ось я тут». Вона сказала: «Ой, так не годиться, починай з самого початку. Що тебе розбудило?». Я відповів: «Сонце, що пробивалося крізь

"Коли над Лондоном западає ніч, купол Британського музею лежить блідий і застиглий «наче череп, що завис незворушний над мареннями й гарячкою мозку.."

"Напруга особливо гостро відчувалася в домі ще й тому, що поруч із живими тут постійно були присутні усі мертві цієї родини: через листи, пам'ятні речі, спогади..."

«Бути двадцятидев'ятирічною та незаміжньою, отже невдахою, без дітей, до того ж трохи божевільною, і ні разу не письменницею»