Maria’s Reviews > Доктор Качіоні > Status Update

Людина є як призма, як призма, — думала вона, — збирає в собі стільки речей. Вони переломлюються в ній і десь діваються.

Проволіклось багато таких днів. І раптом одного ранку Ксені стало більш тутки недовидержу.

Був вже глибокий вечір, один з цих, які бувають під кінець літа, — душний і разом пʼяніючий нерви атмосферою жадань.

Мрію можна лишить на потім, коли життя вже перестане кликать.

— Я кинув би мрію й пішов за життям, бо до мрії завше можна вернути, а життя має свій час. І зрештою, нащо б я мав годувать себе якимсь штучним наркозом, коли біля мене бʼє джерело живе, і свіже, і сильне, як закон.

коли б у вас була мрія, ну, допустимо, цілком фантастична і абстрактна мрія, впродовж багатьох років, і вам з нею було добре. А життя кликало б вас у другий бік, до реальної звичайності — кров аж гуділа б вам у жилах... Що б ви зробили?..

І справді, нащо мені, нащо нам, нашій молодості ця вся страшлива, нудна, безконечна війна? Що мені до того, що десь під Верденом лежать гори трупів — я не хочу їх, не хочу, не хочу...

Все пройшло цим чадом — дихнуть нічим, мозок, мислі, повітря — політика. Мені війна більш не потрібна. Романтичний настрій її вже пережився, тепер втома, страшна, смертна втома. Надто довго це вже триває.

—Дивіться, який серйозний доктор, він не пʼє, не сміється, тільки курить і мовчить, - сказав хрещений.
— Що ж ви хочете, щоб він був легкомисний, як устриця в небезпечному віці? — кинула Ксеня.

— Ну що ж... Поки чоловік важний для мене, я ніколи не згадую його імʼя, не дивлюсь навіть в його бік і починаю говорить лиш тоді, коли він перестає бути важним.