Viola’s Reviews > The Last Hour of Gann > Status Update

Amber [...] glared up at her through the hanging tangle of her hair. “You don’t want to mess with me right now,” she said flatly.
Здається, я тільки зараз відчула в якій вони всі дупі на цій планеті. Навіть яма з трупами тварин не дала цього відчуття, як ця фраза і опис погляду. 🤔 Я дуже сподіваюсь, що вона не почне як ящірка лускою вкриватись... або може краще б вже почала. Я вже не знаю...

Мамамія, хто б міг подумати, що я в якійсь боггм забутій книзі про вигаданих людей і людиноящерів на вигаданій планеті зможу прочитати схожий діалог, який в мене колись в реальному житті був. Ледь сльозу від розчулення з мене не видалили. 🥹

Вау. Я мабуть щось проспала, поки читала або щось велике здохло в лісах Ганна: Міорак хоче щось подарувати Амбер, що тільки її порадує, що тільки їй одній сподобається. Чим вона таку раптову щедрість заслужила? Пані авторка щось знову перемудрила... Тобто замість того, щоб посидіти з нею, підтримати її, пригостити цим довбаний чаєм з медом, якщо їжі нема - він поскакав на полювання з думками, що Амбер невесела щось.

Тепер я не розумію Амбер. Їй 2 чувака - ідіот Скотт і чужопланетянин Міорак - розказали кожен свою неймовірно прекрасну ціль: спочатку Міорак розповів про місто його Бога - Ксі'Матеж, і йде він туди є, бо йому треба почути голос Бога, а Скотт придумав казочку про те, що там в цьому місті їх чекає чужопланетний корабль додому. Ймовірність і то, і іншого - майже рівна 0. Але кричить вона лише на Скотта! Несправедливо!!

З якого переляку авторка замість вже звичного - humans - почала називати їх Soft-Skin? Просто на рівному місці. Просто тупо посеред книги.
І знову весь цей час, поки вони всі спілкуватись, навіть Скотт без проблем розумів Міорака. Якщо за пару сотень сторінок вони знову почнуть спілкуватись малюнками і пальцями, я її прокляну! ))))

Ого, Пращури Міорака, ті що розгнівили Бога, схоже дійсно займались секс торгівлею, при чому в її жорсткому, примусовому форматі...
І ще Міорак до цього на одному з полювань зустрів хворих тварин. Він вирішив не ризикувати, а тому наловив якихось місцевих земноводних чи шо. Але тварини буквально гнили заживо. І в місті Пращурів ще ця яма з трупів схоже також якихось тварин. Звідки воно там...

Я не розумію. Я чи шось наплутала, чи герої книги забули, що вони перлись на цю планету десь більше 250 років в сплячці і їм щоб повернутись назад треба або машина часу або такий самий корабель з капсулами сну, бо все що від них долетить до Землі - це шкелет.
Та й в цілому Амбер повезло, що після "проповіді" Міорака про "рай обєтованний" Скотт загорівся йти далі, а на її місці я б подумала, що Міорак місцевий шизік.

Здається книга має називатись не Остання година Ганна, а Хана Ганну, бо приїхали люди, а в лиці Амбер Міораку підсунули його Єву, яка випхає його з його вузького, маленького, простого і зрозумілого раю у безодню сірого безвір'я і розчарування. Але нічо. Подивимось. Може я помиляюсь )))

Крендал скунс галімий, але ще поки не до кінця сволота. Поки. Але вже погрожує, що їй самій з ним не справитись і вона поки ОК, бо поряд Міорак.
Мені подобається, як авторці вдається писати достатньо серйозні діалоги між героями, але вони такі смішні. Ти прям уявляєш як Міорак закочує очі до неба, бо терпіти не може людей і Скотта. І розумієш нервозність на межі з істеричністю у Амбер. І оці всі їх тупі сварки.

Дуже хочеться, щоб Крендел не виявився ще більше засранцем, ніж він вже є. І так проблем вистачає двома.