Марина Качинська 📚’s Reviews > Привіт, незнайомко > Status Update

— Ти так сильно не хочеш моєї допомоги, що мені, навпаки, ще сильніше хочеться підтримати тебе, — сказав Джо.

— У мене немає панічної атаки.
— Чудово. У мене теж, — погодився Джо.
— Значить, тобі й не треба гладити мене по спині
— Ні, не треба. Згоден. Але ми могли б зробити це заради приколу?
— Ну, давай
І він справді почав мене гладити.

— Дозволь, я допоможу, Це ж я на тебе приземлилася.
— Тобі не довелося б на мене приземлятися, якби я сюди не прийшов.
— Ти б і не прийшов, якби замок не зламався.
— Отже, це містер Кім у всьому винний
— Однозначно, містер Кім
😂

Друзі. Римляни. Земляки!Може, я й не впізнавала його обличчя, проте торс бачила. Ще і як бачила!

😂😂😂😂😂

Боже, вона класнюча!!!
І здається ось він трикутник)))

Люди схильні заздалегідь складати власну думку про світ, інших людей та події, а потім шукати підтверджень своїм судженням. Те, що не вписується в наші уявлення, ми просто ігноруємо.

— А тобі можна зустрічатися з пацієнтками? — спитала я замість того, щоб заверещати «Так!!! Одружімося!!!».
— З Арахісом не можна. А ти ж не пацієнтка.
— Логічно.

😂😂😂😂

— Ще раз дякую, — всміхнулася я усмішкою людини, в якої все гаразд.
— Маю запитання до вас, — мовив він уже на вулиці.
— Слухаю.
Прокрутивши ключ у замку, він обернувся до мене:
— Можна запросити тебе якось на побачення?


Тааак!

Взагалі в житті я послуговувалася правилом: не можна ні перед ким поставати в такому вигляді, наче в тебе щось негаразд.

Хочу, щоб у мене справді все було добре, а не прикидатися, що так воно є. Хочу бути крутою. Успішною. Хочу довести, що завжди такою була.

Яка легка книжка…і чому я її почала тільки у неділю…
Ні щоб перед вихідними ((