Maria’s Reviews > Червоний князь > Status Update

У спогадах, які Вільгельм написав через пʼять років, додав: «Може, бої давали б сатисфакцію, якби не втрати в людях, до яких привикалося».

Вільгельму не подобалася війна. «Мої вражіння з боїв такі: передовсім неправда, що до них можна привикнути. Перша битва денервує найменше».

Тероризм в Іспанії сягнув таких розмахів,
що король перетворив замахи на себе у щось на зразок спорту. Одного з убивць-невдах Альфонсо поборов, сидячи верхи та вдавшись до прийому з поло.

На цих балканських землях ерцгерцог міг відверто демонструвати, що пишається дружиною. Того дня вони удвох їхали в машині з відкидним верхом.
Але сербські націоналісти в Сараєві також відзначали річницю.

Він [Вільгельм] гадав, що українці були народом природи, людьми весни, пагоном, який гнеться на вітрі. Поляки належали до цивілізації гниття.

Він [Франц Фердинанд] вирішив, що приєднання Сербії до габсбурзьких земель призведе тільки до клопотів. Сербія, на його думку, могла запропонувати тільки «убивць, розбійників і дещицю сливових дерев».

Професійний дипломат намагається розʼяснити суть дипломатії: не робити, того, що хочеться зробити. Герой роману визначає дію: не те, що робиш тепер, а те, що зробиш наступної миті.

Один дотепник наводив такий приклад екзаменаційного запитання для Габсбурґів: «Скільки тривала Семирічна війна?»

Коли ну дуже не хочеш відправляти на перездачу

Габсбурзькі ерцгерцоґи часом отримували дипломи, але для цього їм далеко не завжди доводилося вчитися. Усі габсбурзькі землі підсміювалися з учителів, яким доводилося приймати ерцгерцогські іспити.

Коли Віллі пізнав польських аристократів достатньо, аби збагнути, що вони йому не до душі, козаки легко стали його героями.

Сьогодні ввечері передивлятимуся випуск про «Вогнем і мечем» від пані Аліни з «На пошуки грамоти»