Maria’s Reviews > Яблучко Дік > Status Update

Тож радіймо добрій книжці, як Мартін Лютер заповідав радіти доброму м'ясу й доброму рейнському.

«Вони не хочуть, щоб ми знали, хто вони, тому в них нема назви. Ви не зможете дати відсіч чомусь, що не має. назви».

Але коли ви наступного разу захочете зробити комусь чудовий подарунок, переконайтесь, що він йому потрібен. Не намагайтесь запхати його людині в горлянку.

— Певна, що ви мали найкращі наміри, пане Беррі. Я ніколи не сумнівалася в цьому. Але коли ви наступного разу захочете зробити комусь чудовий подарунок, переконайтесь, що він йому потрібен.

Гадаю, що тепер багато американських жінок нарікає саме на це: їхне життя виявляється закоротким для справжньої історії і переобтяженим епілогом.
Історія матері закінчилась, коли вона одружилася з найгарнішим багатієм у місті.

Може, недобре, що так багато людей намагається зробити зі свого життя гарну історію. Зрештою, історія — така ж штучна річ, як механічний мустанґ у шинку.

Наступні роки стали епілогом — свого роду сховищем непотребу для різних подій, які були не чим іншим, як випадковими курйозами,
шкатулками й скринями з казна-чим.

Мені здається, що ми всі дивимося на наше життя як на певну історію, і я впевнений, що психологам, соціологам, історикам і так далі було б корисно визнати це.

Він сказав, що повертається додому, щоб знайти своє коріння, але коли я почув, які піґулки він приймає, то подумав, що йому важко буде знайти навіть власний зад обома руками.

Я певен, що кінець двадцятого сторіччя ввійде в історію як ера фармацевтичної буфонади. Мій рідний брат повернувся додому з Нью-Йорка, нашпигований дарвоном, риталіном […], валіумом і казна-чим ще. Він мав рецепти на кожну піґулку.