Марина Качинська 📚’s Reviews > Спадкоємиця Джасада > Status Update

Ти насмілюєшся висіти над скелястою річкою, гамселити моїх солдатів, пхати руку в пащу звіра, але червонієш, побачивши голе тіло.


Боже, оці моменти слабкості в цих тропах. Вона перевʼязує йому рани, а він порахував її веснянки 😍

Не кров править королівством, — мовив він лагідним го-лосом, — а пожертва. Справжній правитель ставить народ вище себе. Неважливо, якою ціною.

Ой, ой!)))
Перший прояв емоцій Аріна. Та не вже. Хтось вміє відчувати провину…а нехер було кидати кинджали у людей. Ой, знав би Марек як він був прав. Я теж ще не знаю. Але ці двоє або вбʼють один одного, або стануть останнім коханням

Кожна розмова з ним — гра. Боротьба
вольностей на залитому кровʼю полі, де він — останній вцілілий.

Якщо чийсь меч колись і поставить цього чоловіка на коліна, то ніколи не скорить. Могутність Командира полягала не в магії чи званні, а в незламному почутті власної гідності.



І тут я згадую арти….

Він прибрав пасмо з мого обличчя. І ось знову — проблиск цікавості.
— Ти дала мені своє ім’я, не попросивши нічого натомість.


Бляха!!!!
Як це гарно!!!!

— Ти втілення чистої злоби. І дієш не зі страху, а з люті. Я щодня думаю: що станеться, якщо прикувати тебе до стіни? На кого ти нападеш — на мене чи на стіну?
— Точно на тебе
— Я майже повірив тобі, Сурайро. Майже. Але ти дещо забула

Я не можу короче перестати цитувати, але момент охуєнний! Блін, скільки напруги!!!!! Скільки шрамів на їх душах

Я поклала долоню Аріна йому на серце і відступила.
— З мене така сама боягузка, як з тебе — рятівник.

— Ніщо так не мотивує людей, як страх.