Марина Качинська 📚’s Reviews > Спадкоємиця Джасада > Status Update

Ми — як два мечі, що зікнули-ся на кривавому полі бою. Неминучі. Овіяні насиллям.

Та сама шалена жага, проти якої я боролась в палаці Бивня, розлилась по моїх жилах. Жага до дії. Жага привласнити його у поті, крові й силі. Жага викарбувати своє імʼя на його кіст-ках, щоб увесь світ побачив.

— Якби я була розумною жінкою, то перерізала б тобі горлянку уві сні.
Блідо-блакитні очі зблиснули в темряві.
- Це погроза?
- Ще не вирішила, — прошепотіла я.

— Ти не перший, хто використовує мене у своїх цілях. Як бачиш, я частенько розчаровую людей, — відповідаю я, дивлячись повз його плече.
- Я все ще чекаю, - сказав він.
— Чекаєш?
— Коли розчаруюсь.

— Хто зробив це з тобою?
— Не твоє діло.
- Вони старі, — пробурмотів він. — Нашаровані.
Коли його рука пройшлася по моїй шкірі, я затремтіла. Він простежував шорсткі лінії вздовж спини. Оцінював понівечений стан своєї Чемпіонки.

Будь-який вибір вимагає пожертви. Питання лиш в тому, що ти готова втратити?

Сила - це вибір, Сільвіє. Оби. раючи, за кого боротися, ти вирішуєш, хто

інколи він так на тебе дивиться.
Немов ти смертельна прірва, яка щодень наближає його до краю.

Ти слушно сказав. Ти не твій батько. Ровейн жорстокий за своєю природою, але ти? — Я задерла підборіддя, пронизуючи його всім своїм гнівом. — Ти жорстокий за власним вибором.

– У ту мить він порахував, скільки часу піде на затримання дівчини і скільки часу залишилось в тебе. Він зробив свій вибір.
— Навіщо йому було повертатись? Ну могла б я загинути, і що?
— Це не був вибір, зумовлений практичністю,