Марина Качинська 📚’s Reviews > Спадкоємиця Джасада > Status Update

Тільки ті, кому є чото соромитися, прагнуть залишитися непоміченими.

Після цілого життя на втіках, він став моїм причалом.

Можеш визнати це. Я не стану думати про тебе гірше.Ти б хотів сидіти собі на самоті зі своїми мапами і склянкою того жаливого лавандового напою, еге ж?
— Ні, я б не хотів сидіти на самоті зі своїми мапами й талвітом.Я там, де хочу бути

— Вдарений по голові осел не запропонував би безглуздішої ідеї. Ти насміхаєшся з мене?
— Чого вартий глузд супроти твоїх сліз?



І на цьому моменті, я навіки віддала своє серце книжкове цьому парубку❤️

Глянь на мене, Сурайро.Бери коня і тікай якнайдалі.
— Щ-що?
— Я не переслідуватиму тебе. У кожному королівстві я маю сховані скарби. По всьому Ессамському лісі. Вони твої. Будь вільна. — Арін міцно стискав моє обличчя


Блятььь!!!!

Давуд…😭💔

Ми — як два мечі, що зікнули-ся на кривавому полі бою. Неминучі. Овіяні насиллям.

Та сама шалена жага, проти якої я боролась в палаці Бивня, розлилась по моїх жилах. Жага до дії. Жага привласнити його у поті, крові й силі. Жага викарбувати своє імʼя на його кіст-ках, щоб увесь світ побачив.

— Якби я була розумною жінкою, то перерізала б тобі горлянку уві сні.
Блідо-блакитні очі зблиснули в темряві.
- Це погроза?
- Ще не вирішила, — прошепотіла я.

— Ти не перший, хто використовує мене у своїх цілях. Як бачиш, я частенько розчаровую людей, — відповідаю я, дивлячись повз його плече.
- Я все ще чекаю, - сказав він.
— Чекаєш?
— Коли розчаруюсь.