Maria’s Reviews > Кропива і кістка > Status Update

Усі винятково гарні уривки, імовірно, їхня заслуга, а будь-які помилки майже напевно мої, допущені попри їхні найліпші зусилля мені завадити.

Письменницький розум схожий на барахольника, що стягує до себе чимало всілякого різного, і часом це різне належить іншим.

Марра подумала: «Мене оточують божевільні, і я їх усіх люблю, але, можливо, нам таки варто тікати».

— Не можна змусити когось робити те, що, на твою думку, для них найліпше. — Він помовчав, а потім неохоче додав: — Ну, можна. Але люди цього не оцінять, і найчастіше виявляється, що це було дарма.

Знову сходи. Яка радість.

— Але абатиса завжди казала, що більшість людей хоче, аби боги були достатньо близько, щоб за потреби до них можна було дістатися, але щоб вони не дихали постійно їм у потилицю.

Він перемінився в лиці. Маррі здалося, наче в його очах захряснулася віконниця.

— Гаразд. Я так бачу, затія безнадійна. Тоді я піду з вами, добре?

Трійця не те щоби тікала з міста, але й повільно вони не йшли.

— Ти не вірив у фейрі, але боявся їхнього кільця? […]
— Ми не віримо, і все ж не станемо вирубувати дерева з пагорба фейрі чи ночувати на ньому. Просто на той випадок, якщо там щось є, байдуже, віриш ти чи ні.