Bohdan Ivanovych’s Reviews > Сараєво для початківців > Status Update

"Війна навчила нас дечого важливого: цей світ ґрунтується на нерозумінні та деструкції. Зло завжди перемагає Добро; хто стверджує інше, або нічого не розуміє про світ, або ніколи не був на війні."

"Тому емігранти кидаються у контратаку. Виплескують на нього всі свої гризоти. Їм тут важко, довкола чужі люди, ніхто їх не розуміє. Ніхто не знає, крізь що вони пройшли. Нестерпно сидіти в теплі й слухати новини про артобстріли. Якби цю розмову слухав хтось невтаємничений, сторонній, скажімо, з Руанди, він би дійшов висновку, що весь цей час важче жилося в Загребі, Стокгольмі чи Лондоні, ніж у Сараєві."

"Нікому в цьому протистоянні не легко. Страждання перших реальні, їх можна помацати. Їхній біль фізичний. Страждання біженців - зовсім інше. Свої муки вони описують як нестерпну тугу, ностальгію, або нищівну нудьгу, або деструктивне каяття. Саме лише розмаїття визначень свідчить, що легко їм не було. Те, у чому вони не хочуть зізнаватися, - їхні страждання не сумісні із сараєвськими."

«Мир - це тимчасовий стан між двома війнами.»
«Від себе втекти неможливо. Хоч куди підеш - скрізь на тебе чекає власна нудота.»
«Ми завжди були сумішшю, ніколи повністю Заходом і ніколи остаточно Сходом.»

Він приїхав у своє улюблене місто просто так, на ексурсію.
Одразу видно, як по ньому проїхалася ця війна. Поки ми тут вилежувалися в Сараєві, гризучи сухпайки та інші американські харчі, він спливав кров'ю по загребських готелях, віденських ресторанах, малазійських апартаментах, проширюючи правду про нас. Приїхавши сюди, він виголосив усім нам лекцію про оптимізм. Узагалі-то ми - малодушні пораженці, зарано хнюпимося