Bohdan Ivanovych > Recent Status Updates

Чи подумли німці та австрійці про Наполеона, коли оголосили глобальний джихад 1914 року? Ідея (що йшла від Оппенгайма-археолога) закликати до непокори мусульман світу.., що їх Антанта посилала воювати на європейському фронті та вносити смуту, робити навали та нападати на мусульманські англійські, французькі та російські колонії. Ця ідея сподобалася австрійцям і Османській імперії, джихад було проголошено арабською...

Новий і жорстокий радикальий іслам народжено в Європі та США... хто це першим придумав, чи Наполеон у Єгипті, чи Макс фон Оппенгайм 1914 року?

...арабісти Бонапарта, які першими спробували, видати маленького корсиканця за визволителя арабів з-під турецького ярма.

Навіть в арабських казках є мрія про схід, про дорогоцінне каміння, шовки, красу, любов, і та мрія, що для нас є східною мрією, насправді є мрією біблійною та коранічною; вона нагадує описи Раю в Корані, де нам подарують золоті вази та келихи, наповнені всім, чого тільки забажаємо, і всім, що потішить очі, де в нас буде вдосталь плодів у садах і в джерелах, де ми носитимемо одяг із тонкого шовку та парчі...

Бідолашний Стендаль не знав, що насправді зробив, коли видав "Спогади туриста", він вигадав щось більше ніж просто слово, "з Божою поміччю - писав він - ця подорож не має жодних претензій на статистичну точність або науковість", але він сам не усвідомлював, що підштовхнув покоління мандрівників до марноти.
Потішно, що Стендаль пов'язаний не лише зі словом турист, але й із синдромом мандрівника, названим на його честь

Запровадження принципу обмеження й поміркованості у філософію самої війни є цілковитим абсурдом.

Формула Гофмансталя про "Відень як Східну браму" видається мені доволі ідеологічною, пов'язаною з бажаннями Гофсмансталя щодо місця імперії в Європі. Фразу датовано 1917 роком... Звичайно, тут є чевапчичі і паприка, але, окрім цього, це радше місто Шуберта, Шенберга, і в цьому немає нічого східного, як на мене.
...
можливо в космополітизмі імперського Відня було щось від Oster Reich, Східної імперії...

Українці чудово об‘єднуються «проти когось» - і на коротких дистанціях демонструють надзвичайну ефективність. Та щойно заходить про стаєрські реформи - починається масове дезертирство.

«У нас погана держава». Країна - це територія. Держава - це система взаємин між людьми, які живуть на цій території. Якщо взаємини погані - хто в цьому винен?

Ті країни, до яких Україна прагне уподібнитися, давно затямили, що влада й держава - розведені. І тому зміна першої не обертається загрозами для другої. Водночас, на відміну від нас, у битві за владу вони не готові ставити під удар інститути. Просто тому, що ці інститути - попри всю їхню недосконалість - просто не мають альтернатив.

Ми бідкаємося, що вторгнення в нашу країну не призвело до тотальної ізоляції агресора. Що світ і далі торгує з Москвою. Що купує її газ і продає їй все інше. Та хіба ми самі були готові захищати грузинський сувернітет ціною українських прибутків?

"Війна навчила нас дечого важливого: цей світ ґрунтується на нерозумінні та деструкції. Зло завжди перемагає Добро; хто стверджує інше, або нічого не розуміє про світ, або ніколи не був на війні."

"Тому емігранти кидаються у контратаку. Виплескують на нього всі свої гризоти. Їм тут важко, довкола чужі люди, ніхто їх не розуміє. Ніхто не знає, крізь що вони пройшли. Нестерпно сидіти в теплі й слухати новини про артобстріли. Якби цю розмову слухав хтось невтаємничений, сторонній, скажімо, з Руанди, він би дійшов висновку, що весь цей час важче жилося в Загребі, Стокгольмі чи Лондоні, ніж у Сараєві."

"Нікому в цьому протистоянні не легко. Страждання перших реальні, їх можна помацати. Їхній біль фізичний. Страждання біженців - зовсім інше. Свої муки вони описують як нестерпну тугу, ностальгію, або нищівну нудьгу, або деструктивне каяття. Саме лише розмаїття визначень свідчить, що легко їм не було. Те, у чому вони не хочуть зізнаватися, - їхні страждання не сумісні із сараєвськими."

«Мир - це тимчасовий стан між двома війнами.»
«Від себе втекти неможливо. Хоч куди підеш - скрізь на тебе чекає власна нудота.»
«Ми завжди були сумішшю, ніколи повністю Заходом і ніколи остаточно Сходом.»

"Кожне вбивство, кожна нова дитина, думали ми, дедалі глибше ганьбить Європу. Знадобилося багато часу, щоб зрозуміти: це просто ще одна могила в Сараєві. І це те, що варто було б за всяку ціну забути. Але ми не вирішуємо, що забути, а що пам'ятати. Спогади обирають нас, а не ми їх. Так само, як і снайпери."

Він приїхав у своє улюблене місто просто так, на ексурсію.
Одразу видно, як по ньому проїхалася ця війна. Поки ми тут вилежувалися в Сараєві, гризучи сухпайки та інші американські харчі, він спливав кров'ю по загребських готелях, віденських ресторанах, малазійських апартаментах, проширюючи правду про нас. Приїхавши сюди, він виголосив усім нам лекцію про оптимізм. Узагалі-то ми - малодушні пораженці, зарано хнюпимося

"У горах завжди накриває відчуття іншої реальності, іншого світу... Гори загублені не тільки в географії, але й у часі.Там живуть люди, тенденції та історії, які давно не можливо уявити в інших куточах світу. Час у горах не є лінійним, так само як і логіка. А на кожному кроці тут завжди є місце для чуда: вигаданого чи справжнього."

«Справжня свобода, як мені здається, полягає у можливості в будь-який момент послати все під три чорти.»

"Війна не має напівтонів. Найчастіше вона залишає співрозмовнику одне запитання для перевірки: кому ти зичиш перемоги, а кому бажаєш поразки. Й ті, що починають шукати компроміси, наражаються на Данте, який обіцяв найспекотніші місця у пеклі саме тим, хто в часи моральних зламів намагався зберегти нейтралітет."

"...(на відміну від 1991 р) межі потенційних розламів не прописані на адміністративних картах, і тому відцентровість може бути хаотична за своєю географією та наслідками. І це та реальність, з якою вимушений мати справу будь-який російський політик, що [...] опинився на вершині харчового ланцюжка. Його ліберальне минуле не допоможе на простій розвилці варіантів: або він стає другим Горбачовим, або другим путіном."

«Головна відмінність росіян від сусідів полягає в тому, що 1991-го року, за самовідчуттям, вони не здобули незалежність від чужої імперії, а втратили свою власну.»

«Бездушне місто, яке ані пахне, ані смердить…»

"Іноді я відчуваю, що моя душа розділилася на сотні маленьких шматочків, безкінечний набір мініатюрних горокраксів, розкиданих містами та країнами, прихованих у тисячах місць по всьому світу."

«Завжди, коли починаєш розуміти життя інших людей, то переходиш від презирства до співчуття» - Ептон Сінклер у романі «Король вугілля»

“Нам страшенно бракує розмов про нас усіх як про своїх, замість розмов про чужих» - Сергій Жадан

«Вугілля дало нам сили побудувати світ, у якому вугілля вже не буде потрібне»
Барбара Фріз

«Раніше дім - це було поняття географічне. Тепер це розуміння, що дім - поняття психологічне»

"Мистецтва розмірковувати над явищами необідно вчитися."
"Усе, що ми знаємо, - це і є міф."
"Регіональні міфи припасовували, наче костюми, що мали прикривати безідейність та витворювати міфічну реальність."
Ігор Козловський

«Міфологема - це історія, цілісність, образ, що буде зрозумілим будь-якому мешканцеві цього конкретного міста, незалежно від приналежності до певного покоління.»

"Народний погляд на чародійство був не демонологічний, а виключно пантеїстичний... Тож володіння таємницею природи саме по собі не являє собою щось гріховне, протилежне до релігійного вчення... Західні поняття щодо причетності злого духу до чаклунства геть не вливалися до свідомості українського народу до кінця ХVIII століття..."