Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х Quotes

“...її (любов) називають демонічною, тиранічною, упиричною, деструктивною, а я б назвала "фаґоеротичною": пожираючою, бо головна її прикмета – то органічна незацікавленість в "інакшості" свого об'єкта, ненаситна й жагуча хіть його привласнити, оповити, внерухомити, зробити частиною себе ("жена не сапог, с ноги не скинешь"!), отже, в ліміті, – проковтнути й перетравити. Щось від цієї любові завжди існує між напасником і жертвою – "я тебе люблю, я тебе з'їм", – починаючи від найбільш ранніх форм культури, від мисливських ритуалів доби палеоліту, доводять нам антропологи, від наміченої, дослівно облюбованої жертви убивця вимагав не чого іншого, як так само любові у відповідь – згоди на забиття.”
― Оксана Забужко, Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х

“Для цієї свідомости, бо в ній нема західного страху випасти з часопотоку (нема звідки випадати!), а ось страх невідомости — страх чужорідного, він же страх нового, — розростається в ній до масштабів, які "психологічній Америці", з її безперешкодною всесвітністю, годі навіть помислити. На відміну від "них", "ми" життю — не довіряємо, тож єдиний приступний нам спосіб ним оволодіти — це зупинити, затримати, умертвити: для уявного маніпулювання.”
― Оксана Забужко, Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х

“...тепер, нарешті, "про любов". Бо саме так уперто називає "колонізатор" своє почуття до "колонізованого", скільки б той не опирався й не добирав арґументів до викриття, на його погляд, безсумнівної облудности подібних заяв”
― Оксана Забужко, Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х

“Ах ти, дурненька моя, дурненька, – із віку в вік любовно втовкмачує Він, "Захід", – позбавленому (ним-таки, "Заходом") власних засобів до існування "Сходові", – ну навіщо тобі (приміром) освіта, навіщо тобі трудити голівку над речами, в яких ні чорта не тямиш, навіщо пхатися туди, де все'дно нічого не втнеш, я ж люблю тебе саме такою, як ти є, безвільною й безпорадною, м'якою й поступливою, може, трохи затурканою, але завжди веселенькою, завжди з розпростертими мені навстріч обіймами, готовою поступитися усім задля моєї вигоди – ліпший шматок за обідом, затуляння мене од небезпеки власним пухким і теплим тілом, твоя головна окраса, дорогенька, – це жертовність, запам'ятай собі, а щоб ти цього не забувала, то давай-но я ліпше замкну тебе на ключик, щоб ніяких контактів із собі подібними, слухайся тільки мене, і ніяких виходів із дому, окрім як зі мною попід руці, і – дай-но я перевірю, що ти тут читаєш, скоро вже ти (неподобство, звичайно!) вивчилася читати?..”
― Оксана Забужко, Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х

“не всяке культурне некрофільство спричиняє фашизм, але всякому фашизму передує культурне некрофільство”
― Оксана Забужко, Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х

“Цією вимушеною некрофілією відчутно заражена ціла новітня українська культура — не мною завважено, що українці, мовляв, уміють любити тільки мертвих, тобто культ мучеництва, і саме культ мертвого героя, пожер у нас усіх”
― Оксана Забужко, Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х

“Наш час заміряється — подіями, як у середньовічному соціумі (що й не диво, скоро сама історія є дискретно-подієва: сума порізнених моментів чину на тлі тяглої статики чужої волі), — так для Стаканчихи Тарасовни і її дочок у "Народному Малахії" М.Куліша революція почалась, "як салдати паркан наш спалили", і недарма хронологічна прив'язка зазвичай дається у нас, навіть у розмові, не до "такого-то дня такого-то місяця такого-то року", чим звичайно відкривається європейський роман 19-го століття (19-го — не 20-го!), а, як у древніх ірландських сагах — "се сталось, коли Конхобар, разом зі своїми найшляхетнішими воями, сидів в Елайн-Маху" ("Народини Кухуліна"): "за Гетьманщини", "за царя", "за Австрії", "за Польщі", "за німців",”
― Оксана Забужко, Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х

“...щоб пояснити сторонньому явище, в межах мого "хутора" самоочевидне, я мушу сам від цього явища відсторонитися, стати на точку зору співрозмовця чи, як писав М.Бахтін, "у позицію позазнаходження", а якраз такою позицією замкнена на собі хутірська свідомість принципово не володіє. Так непролазний монізм робить її безнадійно й трагічно неконтактною — позбавленою артикульованого голосу. Це — той ментальний спадок, із яким нині незалежна Україна поволеньки, через силу сяк-так видибає на міжнародну арену.”
― Оксана Забужко, Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х

“Українська жіночість цілий цей час залишалася в культурі в статусі символічної "дівки-бранки", яку належить визволити — яка "з віддалі", "з неволі турецької" покликана будити в мужчинах — навіть не еротичну хіть, а приспані патріотичні почуття: як таку, її можна було любити й жаліти, боятися й ідеалізувати — не можна було тільки поважати.”
― Оксана Забужко, Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х

“...до прихованого (бодай тільки психологічного) сутенерства ("щоб добре було через тебе мені"!), передачі жінки на сексуальні послуги своєму "зверхникові": мотив, на скрізно присутній, як символ суто чоловічої версії поневолення,...”
― Оксана Забужко, Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х

“Факт, що жінка, яка "відходить" від національного "тіла" обслуговувати іноетнічний ґенофонд, може ідеалізуватися трохи не як модель національної жіночости, найповніше доводить, що те "тіло" собі не належить: безсила чоловічість фетишизує нестак опановану чужинцем жіночість, як, опосередковано, саме ту "чужинську" силу.”
― Оксана Забужко, Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х

“якщо для жінки кухня й дитяча залишаються її невід'ємним "резервним плацдармом" для відступу, то чоловікові відступати дослівно "нема куди", — тим уразливішим та залежнішим від суспільної атмосфери "надворі" він виявляється.”
― Оксана Забужко, Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х

“(обробіток землі має особливо наочну сексуальну імплікацію: своя земля — дружина, "жінка", котру, плекаючи, любовно "засівають" і котра на віддяку щедро "родить"), то труд вивласнений, усуспільнений — то радше проміскуїтет або ж гуртовий секс, де спільні (дедалі млявіші!) зусилля мільйонів ніколи не натлять бездонну прірву відчужено-байдужого лона нічийної землі — Великої Блудниці”
― Оксана Забужко, Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х

“Батьківщина, країна взагалі в усіх зацілілих мовнокультурних традиціях — "жінка": Велика Мати, живородяще лоно; сталінський тоталітаризм (гітлерівський тут усе-таки спинився на півдорозі!) вперше в історії перетворив її на лоно Великої Блудниці (матір — на шлюху, тож природно, що російський мат, в основі якого — зняття табу на інцест, став трохи не офіційним жарґоном в усіх органах влади, від НКВД до партапарату: вони справді це й робили!), — в цій моторошно-ґрандіозній космоґонії i жінки, i чоловіки розчинялися своєю статтю до рівня мікроорганізмів (яка ж стать у мікроба?!), бактеріальної флори в неосяжній, розкритій матці Країни.”
― Оксана Забужко, Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х

“..."стать" перестала бути атрибутом індивіда — вона космізувалася: Жінкою — класичним сексуальним об'єктом, з постійною готовністю пасивного еротизму розпластаною під Ураном-небом Верховної Влади, що тримає її в найупокоренішій позі завдяки неослабній ерекції своїх мілітарних органів (армія, НКВД-КҐБ, міліція, військово-промисловий комплекс) зробилася вся країна, шоста частина земної тверді — з тенденцією до розширення.”
― Оксана Забужко, Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х

“...те суспільство взагалі любило "стирати відмінності" — між багатими й бідними, між містом і селом, між народами, мовами, горами й долами, тож, відповідно, між мужчиною й жінкою так само...”
― Оксана Забужко, Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х

“Духовна практика тоталітарної держави полягала в свідомому й цілеспрямованому унепритомненні культури — тотальному відчуженні її від історичної дійсности.”
― Оксана Забужко, Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х

“українська як мова права дає країні ще один шанс розпрощатися з нашим — хай яким липким та невідчепним — "совковим" минулим.”
― Оксана Забужко, Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х

“саме українська мова з уст злодіїв і проституток була б єдиним незаперечним свідченням того, що влада в Україні остаточно зробилась — україномовною.”
― Оксана Забужко, Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х

“Смисл колективізації крився, між іншим, і в тому, щоб назавжди витравити оцю сутнісну для селянської культури природність, прирідненість—до свого поля, до з дитинства знаної оку кринички на дні ярка, до населеного духами з бабиних казок байраку за селом, — щоб позбавити селянина не фізичного, але метафізичного земного тяжіння”
― Оксана Забужко, Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х

“От Москвы до самых до окраин, с южных гор до северных морей человек проходит как хозяин необъятной Родины своей", — це чистий маніфест волоцюзтва: адже ж "хазяїн" — не "ходить", "хазяїн" — обростає хазяйством, приростає до місця, закорінюється і, наколи вже хоч трохи розжився, на підйом ой який важкий!”
― Оксана Забужко, Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х

“Відповідно головний смисл деколонізації — то повернення нації "до себе додому", поновне опанування "собою" і всім "своїм" — від земельних надр до історії й культури.”
― Оксана Забужко, Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х

“Колоніалізм-бо, перетворюючи підбитий народ із суб'єкта власної волі на об'єкт чужої, неминуче відчужує його від себе самого, в метафізичному сенсі відправляє у вигнання — навіть і без жодних депортацій.”
― Оксана Забужко, Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х