Маруся Quotes

“— Де ви, панно, сьогодні гуляли? — спитав він.
— Розважалася, — сказала вона. — З козаками.
— І як?
— Добре. Усі живі. Я бачила Ангела.
— З крилами?
— Ні, замість крил у нього за плечима була рушниця.”
― Василь Шкляр, Маруся

“Тільки пам’ятай, синку, мою науку: якщо сі доведе мати діло з москалем, ніколи-ніколи йому не вір. Особливо сі стережи його, коли в тебе свято, коли похорон, коли ти найменше очікуєш його нападу. Найдужче пильнуй — коли москаль пропонує замирення. Тоді не дрімай, тоді він нападе неодмінно...”
― Василь Шкляр, Маруся

“— Чує моє серце, що наближається прогар.
— Не слухай його.
— Кого?
— Серця. Якщо воно заяче, краще його не слухати, — сказала Маруся. — Краще вирвати його із грудей.”
― Василь Шкляр, Маруся

“Ви думаєте, мені подобається проливати кров? Я вчителька. І брати мої були вчителями. Ми не збиралися убивати. Але прийшов завойовник, і тут уже одна правда: або він тебе, або ти його. Інакше не буває.”
― Василь Шкляр, Маруся

“Втрати в боротьбі завжди будуть меншими за ті, яких ми зазнаємо в покорі.”
― Василь Шкляр, Маруся

“Прокляніть смиренність тих, хто, сидячі на печі, вигріває рабську сподіванку, що біда обійде його стороною.”
― Василь Шкляр, Маруся

“І кожен думав лише про те, як узяти за своє життя якомога дорожчу плату.”
― Василь Шкляр, Маруся

“Кінь не такий витривалий, як людина. І коли його вчасно не нагодуєш, не даси відпочити, тоді не сідай у сідло. Бо згубиш і його, і себе.
- Чоловік витриваліший за коня?
- Авжеж, - сказала вона. - Людина дивовижна, а кінь - істота ніжна й вибаглива. Так, він сильний, прудкий, розумний, але потребує уваги і любові. Без любові кінь стає шкапою.
- А людина?
- Людина твердіша.”
― Василь Шкляр, Маруся

“— А то правда, пані отаманшо, що в селі Брицькому ви зарубали сімдесятьох продармійців? — спитав він.
— Не я, — сказала Маруся. — Ми з козаками.
— Так, але ж зарубали?
— А що, треба було постригти? — гостро глянула вона на Бугая. — Я не цирульник.
— Така юна й любиш… проливати кров? — спитав ображений П’ята.
— А що — на війні є інше заняття? — здивувалася Маруся. — Чи, може, ви підкажете мені інший спосіб, як боротися з окупантом?
— Окупанта можна прогнати.
— Мітлою? — з її грудей вирвався глухий сміх, а лице було незворушним. — Чи дубцем?
— Ну, чому ж дубцем? — невпевнено мовив П’ята.
— Тоді поясніть мені як — і я подарую вам свою зброю, — сказала Маруся. — Ви думаєте, мені подобається проливати кров? Я вчителька. І брати мої були вчителями. Ми не збиралися убивати. Але прийшов завойовник, і тут уже є одна правда: або він тебе, або ти його. Інакше не буває.”
― Василь Шкляр, Маруся

“— Ми програли війну. Цю війну ми програли. Нас не вистачило на чотири фронти...
— Війну, може, й так, — сказала вона. Але не боротьбу. Боротьба не має кінця без осягнення мети.”
― Василь Шкляр, Маруся

“Багато є таких, що безоглядно стають на бік сильнішого. Такий у них інстинкт самозбереження. Тому ми повинні показати людям, передовсім нашим затурканим селянам, що ми сильні. Що ми взяли зброю не для того, щоб стригти заблукалих овець.”
― Василь Шкляр, Маруся