Andriy Lyubka > Quotes

“Усе найкраще в житті траплялося зі мною випадково. Ну, може, й не все, але те, що можна назвати пригодами, - точно. Так просто цікавіше жити: коли зранку ще не знаєш, де опинишся ввечері.”
― Андрій Любка, Спати з жінками

“Я подорожую передусім для того, щоб не бути вдома.
Уже потім ідуть прагнення пізнати нові культури й місця, бажання через подорож відкрити щось незнане в собі. Але перш за все мандрівка приваблює мене тим, що дає можливість утекти з дому.
І найкраще я це розумію якраз удома. В місці, яке ніжно люблю й до якого прив'язаний. Про яке мрію, коли я далеко. Яке наповнює мене силами й допомагає організувати, структурувати думки.”
― Andriy Lyubka, У пошуках варварів. Подорож до країв, де починаються й не закінчуються Балкани

“З поетами завжди так: усі ці вірші виринають із невичерпного джерела дитячих травм, принижень і комплексів.”
― Андрій Любка

“Помирати не тільки просто, помирати - соромно.”
― Андрій Любка, Спати з жінками

“На химерній межі між дрімотою й сном промайнули перед моїми очима студентські роки, коли я збуджено уявляв, як же це--спати з цілим ансамблем співучих жінок, з цілим симфонічним оркестром? А тепер я засинав і спав з ними. У потязі, який рухався на Захід моєї країни, такої безмежної й соборної, що для пересування нею потяги мають бути винятково спальними; такої соборної й совєтської, що плювати хтось хотів на приватність, особистий простір чи нюанси чоловічо-жіночого спільного перебування. Аякже, бо всі ми тут не жінки й не чоловіки--ми громадяни. Бо ідеальним образом нашої країни є її залізниця, в поїздах якої буває холодно чи спекотно, але ніколи--комфортно. Бо ціла країна, як і потяг, в якому я їду, нагадує велику неприбрану комуналку, в якій доводиться жити, перевдягатися, засинати, і спати разом--незалежно від статі й глибини знайомства.”
― Андрій Любка, Спати з жінками

“Мало знати, де хочеш жити, треба ще й знати, ким там хочеш бути.”
― Андрій Любка, Спати з жінками

“Мені добре в дорозі й мандрівках, бо там я відчуваю, що не просто протираю штани, просиджую життя. За кордоном я не роблю всіх тих речей, якими змушений займатися вдома, які пожирають мій час і стають самим життям. Я журюся про заміну труби, яка веде до газового котла, не вирішую з сусідами, яким має бути колір вхідних дверей до під'їзду, не ходжу на дні народження, які сам ніколи не святкую, не борюся з гніздом, яке звили собі ластівки у витяжці, — і так далі, і так без кінця. Не кажучи вже про те, що вдома я працюю, багато годин поспіль щодня і щотижня: пишу, перекладаю, читаю, збираю матеріал, редагую.
Тому я подорожую, щоб не бути вдома, щоб від усього цього відмахнутися. У мандрівках я сам собі подобаюся: щодня здобуваю нові знання, бачу щось цікаве, я безтурботний і веселий, прокидаюся в доброму гуморі щоранку, бо знаю, що день принесе щось важливе, і миттєво засинаю ввечері, зморений втомою. Людина так і має жити.
У моїх знайомих складається враження, що я весь час закордоном, постійно в мандрах. Тому вони дивуються, коли бачать мене на вулиці в Ужгороді. Питають, коли це я встиг повернутися. І дивуються, коли я кажу, що ще минулої осені. Бо вони бачать фотографії з подорожей десь в ін-тернеті — і роблять висновки. А річ у тому, що вдома я ж не роблю й не публікую фотографій. Бо я вдома, бо нащо мені фоткати, як я пішов у магазин за хлібом? Чи дерева в центрі, чи ракурс на кафедральний собор. Вдома я працюю, живу своє рутинне життя, і мені на думку не спадає щось із цього задокументувати. Бо це моє повторюване й щоденне, однакове в своїй різноманітності.
Тому подалі пафос — про пошук варварів і пошуки себе, про намагання заглибитися в чужі культури й увібрати очима красу віддалених природних ландшафтів. Я мандрую, щоб втекти з дому і втекти від себе, щоб мати можливість побути іншою людиною, адже в чужому місті мене ніхто не знає, можна розповідати небилиці і вдавати, скажімо, ди-риґента зі Словаччини. Подорож дає шанс на інше життя, на несподіваний поворот у фабулі існування.”
― Andriy Lyubka, У пошуках варварів. Подорож до країв, де починаються й не закінчуються Балкани

“Кохаю так, що автотраси моєї держави нагадують мені твої судини.
Кохаю так, що небо над нашими головами є лише дзеркалом, кохаю
Так, що моє серце здатне виробляти електроенергію,
Як атомна електростанція.”
― Andriy Lyubka, Тероризм

“Жити - це втомлювати себе щодня, аби заснути”
― Andriy Lyubka, Тероризм

“Людство прекрасне у своїй грішності й недосконалості, у своїх дитячих страхах і дивакуватій поведінці. Людина без вади - не людина. Кумедність поведінки, різноманітні дивацтва - це ж саме те, що й робить нас неповторними. І прекрасними. Бо ж хіба можна не закохатися в жінку, яка каже до чашок, які від необачного руху з гуркотом падають в умивальник: "Тсссс"?”
― Андрій Любка, Спати з жінками