Сідає сонце, обрій котить

потік розпеченої лави.

Старі човни в глибокий космос

ідуть на старт з дніпровських плавнів.

В глибокий, чорний, тихий космос

старі судна ідуть, гуркочуть

їх проводжають проти ночі

рибалки, воїни жилаві.

Суперник риб’ячого бога

не має спати до світанку.

Сиди в передчутті двобою,

пиши по хвилях темні танку,

в передчутті свого двобою

вдихай туман, вогкий і білий,

аж поки серце задубіє

і завмирати перестане.

У ніч глуху, вогку і темну

течуть галактики рікою.

Приходить звір...