“Докази буття Божого космологічний, фізико-теологічний і моральнісний утворюють єдність — вони пройняті одною думкою, яку легко помітити, якщо порівняти їх за змістом. Космологічний доказ говорить, що необхідно припустити безумовне; доказ фізико-теологічний продовжує, що це безумовне не є річ, або система речей — субстанція, або певна сума атомів, але що воно є розум, є думка, є те, завдяки чому речі не просто існують, але ще й виправдовують своє існування; нарешті, моральнісний доказ навчає, що ця думка має не тільки зовнішнє існування у речах світу, але й внутрішно, зосереджене само-на-собі, що вона володіє не тільки світом, але й собою, існує не тільки для стороннього спостерігача, але й для самої себе, — словом, що безумовний розум є безумовна особистість, є дух, котрий знає про себе й є вільним, — дух, до котрого ми ставимося не як зміни, до своєї причини, а як діти до батька, ставимося, як вільні й моральнісні особистості.”