Євгенія > Євгенія's Quotes

“Сумніваюсь, що запитання «навіщо» тут має сенс. Це росіяни, пане президенте. Безглуздо оцінювати їхні рішення з раціонального погляду.”
― Max Kidruk, Колонія

“Бувають моменти в житті, коли ти нічого не можеш змінити, коли почуття безсилля підточує тебе з середини. Проте ти не повинен зупинятися. Бо коли випаде нагода що-небудь змінити - а вона обов’язково випаде, повір, - ти мусиш бути готовим.”
― Макс Кідрук, Колонія

“Але, будь ласка, на перетворюйте нас на монстрів, — він акцентував на словах «ми», «нас», «наша дівчинка», даючи зрозуміти не так директорці, як росіянам: не лізьте, не треба, зачепити одного — матимете справу з усіма.”
― Max Kidruk, Колонія

“Не хочу нікого лякати катастрофою планетарного масштабу, та ми зобов’язані бути чесними самі із собою: спершу треба полагодити цей світ — і лише потім вирішувати, чи заслуговує хтось жити в ньому двісті чи триста років.”
― Max Kidruk, Колонія

“Колонія на Марсі мала стати взірцевою спільнотою, що позбулася всього найгіршого із Землі, але стала строго контрольованим суспільством, де купка багатіїв забороняє всім іншим робити будь що, що нібито загрожує спільним інтересам.”
― Max Kidruk, Колонія

“— І звідки ти, Флоріка? — спитала Директорка наполегливо-безпардонним тоном, який щоразу викликав у Олени бажання поґуґлити, чи немає якихось овочів чи суперфудів, вживання яких підвищує тактовність, щоб при нагоді порадити Директорці частіше їсти ці продукти.”
― Ганна Городецька, Інклюзія

“Гроші вміють рахувати всі. Навіть діти, у яких погано з математикою, коли скажеш, що шоколадний батончик коштує сім гривень, а льодяник на паличці — чотири, порахують: щоб купити батончик та смоктун, треба одинадцять гривень. І додадуть, що таких дешевих цукерок у магазинах немає.”
― Ганна Городецька, Інклюзія

“Олена простягла Фардіну та Массі папір і повернулася до вчительського столу. Після уроку, збираючи учнівські роботи, забрала в Массі виконаний простою синьою ручкою малюнок, розділений на дві частини з підписами: праворуч — для матерів світу, ліворуч — для матерів Афганістану. Праворуч мати стояла біля гарного дитячого ліжечка, над яким висів мобіль із місяцем і зірками. Ліворуч мати навколішки припадала до дитячої могили.”
― Ганна Городецька, Інклюзія

“Страждаючи, наче Мартін Іден у пральні, Олена цілу вічність приклеювала етикетки на конвеєрі, час тягнувся безкінечно довго, здавалося, материки встигали розділитися і з'єднатися знов, ріки — затопити землю й повернутися в береги, імперії міцніли й зазнавали краху, а Олена продовжувала змащувати клеєм етикетки.”
― Ганна Городецька, Інклюзія

“Їй подобалося бачити, як прибирання приносить очевидний результат. День витрачено, але замість безладу — порядок, пахне чистотою, бруд зник, житло розчищене, відвойовано в молоху життєвий простір, навіть повітря прозоріше — крізь чисті вікна до кімнат потрапляє більше світла.”
― Ганна Городецька, Інклюзія

“Рано чи пізно всі розповідали про себе, хоч Олена й не запитувала, не наполягала, не тиснула. Може, саме тому, що не тиснула. Не накидалася з запитаннями про родину, зовнішність, національність. Уникала прямих і гострих, наче спиці для в'язання, коментарів у стилі Директорки. Одного вистачить, щоб дитині надовго перехотілося говорити.”
― Ганна Городецька, Інклюзія

“Вона схожа на бездомних дітей, які звикли терпіти побої й голод, але не вміють відкладати на завтра. Може, для них це правильно. Вони живуть одним днем. Витратити сьогодні, бо відкладене на завтра відберуть.”
― Ганна Городецька, Інклюзія

“Вона дивилася на все відсторонено. Здавалося, ніби зменшується, стає крихітною, а світ навколо розростається. Безмежне ліжко з впадинами й широчезними каньйонами, кімнати, повні темних закапелків. Вимкнені лампочки — охололі електричні сонця, навколо яких пливуть порошинки-метеорити. Олена меншала, доки перетворилася на зернинку, торкнулася дна й уві сні почала рости, розтискаючи стіни кімнати, стала більшою за дім і врешті витіснила все. Не стало нічого, тільки вона, гігантська, ніби прадавня велетка, з плоті якої з'явилися гори й рівнини, з крові — ріки, з волосся — ліси.”
― Ганна Городецька, Інклюзія

“За парканами залізничного провулка яблуні: наречені у фаті, покійниці в савані.”
― Ганна Городецька, Інклюзія