Ліліт > Ліліт's Quotes

“але сумною є доля тих людей, які не мають у життя іншої мети, крім як народжувати дітей, не знаючи, навіщо вони це роблять. Щоб продовжити рід кажуть ті, котрі вірять, в існування кінцевої мети, в останній резон, хоч ніколи не мають найменшого уявлення, що таке кінцева мета і що таке останній резон і ніколи не запитують себе, в ім'я чого вони продовжують свій рід, так ніби це єдина й остання надія всесвіту.”
― Жозе Сарамаго, Caim

“...то чим краще бути напруженим: трагедіями чи сміттям?

...Центрифуга ідіотизму

...Вони будують не нашу - антиукраїнську Україну...народ обирає карликів..

...Але народ у нас витривалий, привчений все терпіти, лише би не гірше...

...Говорити українською - громадський героїзм...небезпека одразу отримати ярлик націоналіста

...Завтра буде краще, а воно завтра тай завтра, і все уже позавчора

...Малюють крейдою "подаруй мені дитинство Україна", точніше буде віддай, бо дитинство забрали, при чому у всіх по-різному: у кого голодом, у кого війною, у кого репресіями, у кого спадком психологічних травм, так що малюйте діти на асфальті

...Становлення державності процес тривалий

.. і тонути не тону, і пливти немає сил..

..там не вистачить суржика з російським матом, там треба знати мову

...Щоб знали, що хтось їх не боїться

...Боюся лише причетності до ідіотів

...Не треба поводирів, народ не сліпий

...Були шістдесятники, революція на граніті, тепер помаранчева революція.. тільки боюся, щоб тінейджер не повернувся до свого відсутнього погляду

...Сторінку можна вирвати. Історію ні. От і настав наш День Гніву. Лінію оборони тримають живі.”
― Ліна Костенко

“...- Піти - означає померти.
- Ні. Піти - означає пожити, перед тим, як померти. Уперед.

...Говори відкрито, поки можеш

... - Як я тут без тебе?
Такі питання на засипку - причина, чому я не хотів нікому казати, що вмираю. Є питання, на які я можу відповісти. Я не можу сказати, як впоратися без мене. Не можу сказати, як мене оплакувати. Не можу переконати вас не відчувати провини, якщо ви забудете річницю моєї смерті або раптом зрозумієте, що минають дні, тижні, місяці - а в про мене згадуйте.
Я просто хочу, щоб ви жили”
― Adam Silvera, They Both Die at the End

“перша - це піти звідти, де ти був щасливий. Другою помилкою стало рішення вийти надвір без мотивації жити
..- Із рiзних причин, - Андрiй спохмурнiв, намагаючись укласти суть кримінальної психології у стислу відповідь - Комусь не додали любов... У когось дитяча травма... Комусь не пояснили.. Одне слово, це ціла наука.
- Але передусім люди погані чи хороші?
- Нi те, нi те, - впевнено мовив Андрiй.- Передусім люди - тварини. А тварини, як ми знаємо, прагнуть жерти. Володіти самкою, домінувати у зграї... Виживати. Єдина відмінність людини - неймовірно великий мозок. Ото й усе. А те, що ми називаємо особистістю, духовністю, мораллю - це просто дуже великі лобні частки, - Андрiй постукав себе по чолу. - Плюс те, що в них закладено.
- I ким же закладено?
- Соціумом. Вихованням. Мамою й татом. Дещо, мабуть, передається й генетично, та загалом - той-таки Македонський лише відображав свій час.
- А як же совість?
- Просто звичка звiрятися з правилами.
- А каяття?
- Iще одне попівське слово.
- А яке ж перше? - в Харитоновому голосі пролунали азартнi нотки.
- Милосердя , ясна рiч!
..Бо є різниця між тим, хто не повірив і тим, хто перестав вірити. Перестає не той, хто засумнівався. А той, хто зачаїв на Нього образу
..- Якщо ви цікавитеся пітьмою, то й пітьма, безсумнівно, цiкавиться вами! - загадково проказав Харитон.
- Це Ніцше?
- Це ви. Остерігайтеся перетворитися на чудовисько, якщо б'єтеся з ними. Оце вже Ніцше. I теж - про вас.... Адже ви точно пiдмiтили: людина - тварина. Помилка тільки в тому, що ви знімаєте з неï вiдповiдальнiсть. Але ж призначення великого мозку саме в цьому - в умінні відрізнити свiтло від темряви! А що ж людина ? Використовує його з протилежною метою - Харитон вишкірився, дивлячись у темряву вітрового скла. - Вона прекрасно пристосувала свій мозок, щоб створювати виправдання”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма

“...Але особлива дівчинка Надя розуміла: план перетнути чорну пітьму без орієнтирів значно надійніший, ніж упевнене блукання по колу
..І, мабуть, це був найгірший урок в його житті: виходило, що обґрунтований смуток краще ущербного свята. Та на справді він так не вважав. Насправді, просто вийти на перон і вигукувати разом з усіма «з новим роком», не маючи ні шампанського, нi хлопавок, - було б краще. Це було б просто чудово! Але потім через думку, що такий новий рік нормальній людині однак не потрібен, наче аж легшало. Вона означала, що вони зовсім не прогавили шанс потішитися життям, а просто зробили раціональний вибір. Правильний. І Андрiй засвоїв урок: якщо немає вагомих причин радіти, то не варто й намагатися. Іншим разом.
..Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби
..Він думав собі: про те, що твій кролик жере м'ясо і вміє гарчати, нікому не можна розповідати
..Юпітеру - все, що хочеш, а бику - у найкращому разі батіг
..- Кожному своє... - задумливо повторив він. - А знаєш де було так написано? На воротах Бухенвальду.
- І?
- Нічого хорошого там би не написали.
- А що в цих словах поганого?
- Що поганого... Ну от уяви на секундочку, що твоя робота - відчинити оті ворота. Нічого ж такого, так? Просто собі вiдчиняеш. Щоправда, в концтаборi... - він помовчав. - Я думаю, напис над входом був зроблений саме для тих, хто може засумніватися. Це ідеальне виправдання будь-якого зла. "Кожному своє". Випало тобі відчиняти браму? Відчиняй. Їм - задихнутися в газовій камерi? Добре, що не тобі. Кожному своє! А головне, ніхто не винен - просто так сталося
..Вівці всігда думають, що ріжуть самих паршивих
..Кажуть, люди стають кращі, коли плачуть"
..Оцей розумний, приємний чоловік, що цікавиться мистецтвом, серiйний убивця. Пригадав, як вони зустрілися вперше, і той міркував про марні надії. Як він себе виправдовує? Якось же виправдовує! Адже глибоко в душі всі вважають себе хорошими. Навіть «погані в поганому світі», як оце вiн, знають, що насправді вони нормальні..
Гріхи рідко ходять нарізно. І по-справжньому вовчі гріхи радше за все властиві найпаршивішим вівцям”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма

“Праця не зробила з мавпи людину. Праця зробила з мавпи втомлену мавпу. Доказом цього було те, що від такої великої праці людянішими ми явно не ставали. Людину творять більш глибинні речі.”
― Валерій Ананьєв, Сліди на дорозі

“I only want power so I can get books.”
― Eliezer Yudkowsky, Harry Potter and the Methods of Rationality

“До еліти я відношу всіх тих, хто відчуває якусь відповідальність за решту людей, тих, кому не байдужа доля країни, навіть якщо це їх самих не стосується, - словом, усіх тих, які хочуть і вміють виходити за межі своїх поточних інтересів. Згідно зі сказаним, тих, що не вміють зводити кінці з кінцями, які думають лише про власні невдачі, дедалі рідше називають елітою; не стане елітою й розчарована інтеліґентна молодь, що споглядає у стінах своїх вузів певні культурні цінності, прагнучи подолати свою непристосованість до життя шляхом створення нового ґето. Стурбовані пошуком свого "я", вони звертаються до різноманітних культів, намагаючись відшукати свої власні орієнтири. Але їх пошук спрямований не до справдешніх цінностей,оскільки вони не хочуть відкриватися; мотивом їхніх дій є радше страх, а не мрія.”
― Кшиштоф Зануссі, Час помирати

“Корупція - це біполярний розлад соціуму. Однією рукою ми даємо "подяку" за довідку без черги, а другою тримаємо на мітингу транспарант про продажні суди і зажерливих лікарів.”
― Іван Черненко, Сміх у кінці тунелю. Нотатки українського анестезіолога

“І от знову починається вакханалія теософії, порнографії, розчарування і самогубства. Письменник, коли він пересічність, — раб свого суспільства.”
― Mykola Khvylovy, Україна чи Малоросія

“І коли московська молодь, в силу важких традицій, не може звільнитись від впливу свого мистецького минулого, то не тягніть в це ж болото (свідомо чи несвідомо) і наш молодняк. У нас теж були традиції. Але, по-перше, вони демократичніші, по-друге, їхню вагу не можна порівнювати з російським минулим. На "богоискательство" ми не страждаємо....Колись Герцен писав, що "Чінгісхан з телеграфами і електричними двигунами — неможливий". Наша молодь це добре знає. Отже, не заганяйте її в багно песимізму.
Стара західноєвропейська література ближче нашій молоді навіть (навіть) ідеологічно.”
― Mykola Khvylovy, Україна чи Малоросія

“Я вернусь до своєї Вітчизни з мільйонами своїх братів і сестер, що перебувають тут, в Європі, і там, по сибірських концтаборах, тоді, коли тоталітарна кривава більшовицька система буде знесена так, як і гітлерівська, коли НКВС піде вслід за гестапо, коли червоний російський фашизм щезне так, як щез фашизм німецький…”
― Ivan Bahrianyi, На новий шлях. Чому я не хочу вертатися до СРСР?

“Велика російська література не здібна виховати сильну й здорову, цільну й залізну людину, що буде мати крицеві нерви і не полізе рачки від тих ідеалів, які спалахнули в останній революції. Велика російська література не здібна підтримувати огонь надзвичайної віри в правду горожанських баталій, в неминучість приходу "далекої загірньої комуни". І коли московська молодь, в силу важких традицій, не може звільнитися від впливу свого мистецького минулого, то не тягніть в це болото (свідомо чи несвідомо) і наш молодняк.”
― Микола Хвильовий, Україна чи Малоросія

“What if I told you I wanted to be my most monstrous self all the time? What if I wanted to be a god?

Would you pray to me?”
― Jamison Shea, I Feed Her to the Beast and the Beast Is Me