Ліліт

“І от знову починається вакханалія теософії, порнографії, розчарування і самогубства. Письменник, коли він пересічність, — раб свого суспільства.”
― Mykola Khvylovy, Україна чи Малоросія

“перша - це піти звідти, де ти був щасливий. Другою помилкою стало рішення вийти надвір без мотивації жити
..- Із рiзних причин, - Андрiй спохмурнiв, намагаючись укласти суть кримінальної психології у стислу відповідь - Комусь не додали любов... У когось дитяча травма... Комусь не пояснили.. Одне слово, це ціла наука.
- Але передусім люди погані чи хороші?
- Нi те, нi те, - впевнено мовив Андрiй.- Передусім люди - тварини. А тварини, як ми знаємо, прагнуть жерти. Володіти самкою, домінувати у зграї... Виживати. Єдина відмінність людини - неймовірно великий мозок. Ото й усе. А те, що ми називаємо особистістю, духовністю, мораллю - це просто дуже великі лобні частки, - Андрiй постукав себе по чолу. - Плюс те, що в них закладено.
- I ким же закладено?
- Соціумом. Вихованням. Мамою й татом. Дещо, мабуть, передається й генетично, та загалом - той-таки Македонський лише відображав свій час.
- А як же совість?
- Просто звичка звiрятися з правилами.
- А каяття?
- Iще одне попівське слово.
- А яке ж перше? - в Харитоновому голосі пролунали азартнi нотки.
- Милосердя , ясна рiч!
..Бо є різниця між тим, хто не повірив і тим, хто перестав вірити. Перестає не той, хто засумнівався. А той, хто зачаїв на Нього образу
..- Якщо ви цікавитеся пітьмою, то й пітьма, безсумнівно, цiкавиться вами! - загадково проказав Харитон.
- Це Ніцше?
- Це ви. Остерігайтеся перетворитися на чудовисько, якщо б'єтеся з ними. Оце вже Ніцше. I теж - про вас.... Адже ви точно пiдмiтили: людина - тварина. Помилка тільки в тому, що ви знімаєте з неï вiдповiдальнiсть. Але ж призначення великого мозку саме в цьому - в умінні відрізнити свiтло від темряви! А що ж людина ? Використовує його з протилежною метою - Харитон вишкірився, дивлячись у темряву вітрового скла. - Вона прекрасно пристосувала свій мозок, щоб створювати виправдання”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма

“До еліти я відношу всіх тих, хто відчуває якусь відповідальність за решту людей, тих, кому не байдужа доля країни, навіть якщо це їх самих не стосується, - словом, усіх тих, які хочуть і вміють виходити за межі своїх поточних інтересів. Згідно зі сказаним, тих, що не вміють зводити кінці з кінцями, які думають лише про власні невдачі, дедалі рідше називають елітою; не стане елітою й розчарована інтеліґентна молодь, що споглядає у стінах своїх вузів певні культурні цінності, прагнучи подолати свою непристосованість до життя шляхом створення нового ґето. Стурбовані пошуком свого "я", вони звертаються до різноманітних культів, намагаючись відшукати свої власні орієнтири. Але їх пошук спрямований не до справдешніх цінностей,оскільки вони не хочуть відкриватися; мотивом їхніх дій є радше страх, а не мрія.”
― Кшиштоф Зануссі, Час помирати

“...то чим краще бути напруженим: трагедіями чи сміттям?

...Центрифуга ідіотизму

...Вони будують не нашу - антиукраїнську Україну...народ обирає карликів..

...Але народ у нас витривалий, привчений все терпіти, лише би не гірше...

...Говорити українською - громадський героїзм...небезпека одразу отримати ярлик націоналіста

...Завтра буде краще, а воно завтра тай завтра, і все уже позавчора

...Малюють крейдою "подаруй мені дитинство Україна", точніше буде віддай, бо дитинство забрали, при чому у всіх по-різному: у кого голодом, у кого війною, у кого репресіями, у кого спадком психологічних травм, так що малюйте діти на асфальті

...Становлення державності процес тривалий

.. і тонути не тону, і пливти немає сил..

..там не вистачить суржика з російським матом, там треба знати мову

...Щоб знали, що хтось їх не боїться

...Боюся лише причетності до ідіотів

...Не треба поводирів, народ не сліпий

...Були шістдесятники, революція на граніті, тепер помаранчева революція.. тільки боюся, щоб тінейджер не повернувся до свого відсутнього погляду

...Сторінку можна вирвати. Історію ні. От і настав наш День Гніву. Лінію оборони тримають живі.”
― Ліна Костенко