Ліліт

“...Але особлива дівчинка Надя розуміла: план перетнути чорну пітьму без орієнтирів значно надійніший, ніж упевнене блукання по колу
..І, мабуть, це був найгірший урок в його житті: виходило, що обґрунтований смуток краще ущербного свята. Та на справді він так не вважав. Насправді, просто вийти на перон і вигукувати разом з усіма «з новим роком», не маючи ні шампанського, нi хлопавок, - було б краще. Це було б просто чудово! Але потім через думку, що такий новий рік нормальній людині однак не потрібен, наче аж легшало. Вона означала, що вони зовсім не прогавили шанс потішитися життям, а просто зробили раціональний вибір. Правильний. І Андрiй засвоїв урок: якщо немає вагомих причин радіти, то не варто й намагатися. Іншим разом.
..Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби
..Він думав собі: про те, що твій кролик жере м'ясо і вміє гарчати, нікому не можна розповідати
..Юпітеру - все, що хочеш, а бику - у найкращому разі батіг
..- Кожному своє... - задумливо повторив він. - А знаєш де було так написано? На воротах Бухенвальду.
- І?
- Нічого хорошого там би не написали.
- А що в цих словах поганого?
- Що поганого... Ну от уяви на секундочку, що твоя робота - відчинити оті ворота. Нічого ж такого, так? Просто собі вiдчиняеш. Щоправда, в концтаборi... - він помовчав. - Я думаю, напис над входом був зроблений саме для тих, хто може засумніватися. Це ідеальне виправдання будь-якого зла. "Кожному своє". Випало тобі відчиняти браму? Відчиняй. Їм - задихнутися в газовій камерi? Добре, що не тобі. Кожному своє! А головне, ніхто не винен - просто так сталося
..Вівці всігда думають, що ріжуть самих паршивих
..Кажуть, люди стають кращі, коли плачуть"
..Оцей розумний, приємний чоловік, що цікавиться мистецтвом, серiйний убивця. Пригадав, як вони зустрілися вперше, і той міркував про марні надії. Як він себе виправдовує? Якось же виправдовує! Адже глибоко в душі всі вважають себе хорошими. Навіть «погані в поганому світі», як оце вiн, знають, що насправді вони нормальні..
Гріхи рідко ходять нарізно. І по-справжньому вовчі гріхи радше за все властиві найпаршивішим вівцям”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма

“...- Піти - означає померти.
- Ні. Піти - означає пожити, перед тим, як померти. Уперед.

...Говори відкрито, поки можеш

... - Як я тут без тебе?
Такі питання на засипку - причина, чому я не хотів нікому казати, що вмираю. Є питання, на які я можу відповісти. Я не можу сказати, як впоратися без мене. Не можу сказати, як мене оплакувати. Не можу переконати вас не відчувати провини, якщо ви забудете річницю моєї смерті або раптом зрозумієте, що минають дні, тижні, місяці - а в про мене згадуйте.
Я просто хочу, щоб ви жили”
― Adam Silvera, They Both Die at the End

“Я вернусь до своєї Вітчизни з мільйонами своїх братів і сестер, що перебувають тут, в Європі, і там, по сибірських концтаборах, тоді, коли тоталітарна кривава більшовицька система буде знесена так, як і гітлерівська, коли НКВС піде вслід за гестапо, коли червоний російський фашизм щезне так, як щез фашизм німецький…”
― Ivan Bahrianyi, На новий шлях. Чому я не хочу вертатися до СРСР?

“До еліти я відношу всіх тих, хто відчуває якусь відповідальність за решту людей, тих, кому не байдужа доля країни, навіть якщо це їх самих не стосується, - словом, усіх тих, які хочуть і вміють виходити за межі своїх поточних інтересів. Згідно зі сказаним, тих, що не вміють зводити кінці з кінцями, які думають лише про власні невдачі, дедалі рідше називають елітою; не стане елітою й розчарована інтеліґентна молодь, що споглядає у стінах своїх вузів певні культурні цінності, прагнучи подолати свою непристосованість до життя шляхом створення нового ґето. Стурбовані пошуком свого "я", вони звертаються до різноманітних культів, намагаючись відшукати свої власні орієнтири. Але їх пошук спрямований не до справдешніх цінностей,оскільки вони не хочуть відкриватися; мотивом їхніх дій є радше страх, а не мрія.”
― Кшиштоф Зануссі, Час помирати