onuf

“«А в тебе не такий виноград був?» — питала Григорівна маму, коли вони виходили на автобусну зупинку, минаючи виноградники, і мамі від слова «був» робилось на душі млосно і важко, наче всередині їй осідала важкелезна каменюка і не давала йти далі.
Кожен листок, який розпускався у Толіковому дворі, їй наче проростав через душу. Хіба кактус, та лимони, та якісь інші пустельні колючки не лізли їй у серце,
але нарциси, тюльпани, троянди й особливо гортензії росли через неї по-живому.”
― Євгенія Кузнєцова, Драбина

“Толік думав про ракети, снаряди, вибухи, тіла, про те, як вся країна прокинулась у війні, i Рауль розчинявся на тлі його благополучної вулиці, барів, гомону їхніх відвідувачів, на тлі недоречно веселої пальми, з якої сипались жовтогарячі фініки.”
― Євгенія Кузнєцова, Драбина

“Толіку було незручно просити про відпустку. Та й відпустку на що? На цілоденне споживання новин? Може, просто поїхати кудись? Але яка різниця, який буде вид за вікном, якщо перед очима буде той самий екран?”
― Євгенія Кузнєцова, Драбина

“Толік чудово розумів, що найгіршим було не те, що Боб тикав усім в лице Мстіслава, і навіть не те, як нав'язливо Мстіслав прийшов пастись на українську подію. Найгірше було те, що з якого боку не почни пояснювати, чому це так бісить, ти опиняєшся в образі надто емоційної людини, яка не здатна до раціонального мислення, а тільки й може, що піти зі сцени.”
― Євгенія Кузнєцова, Драбина