onuf

“Толік думав про ракети, снаряди, вибухи, тіла, про те, як вся країна прокинулась у війні, i Рауль розчинявся на тлі його благополучної вулиці, барів, гомону їхніх відвідувачів, на тлі недоречно веселої пальми, з якої сипались жовтогарячі фініки.”
― Євгенія Кузнєцова, Драбина

“закохався у дерево зовсім зелене
щодня приходив до нього
ковтав смолу невзаємності

раптом відшукав у кишенях
цілий яблуневий сад

час збирати світло
і час віддавати його світлинам
міняти очі на яблука”
― Ія Ківа, Чорні ружі часу / Czarne róże czasu

“«А в тебе не такий виноград був?» — питала Григорівна маму, коли вони виходили на автобусну зупинку, минаючи виноградники, і мамі від слова «був» робилось на душі млосно і важко, наче всередині їй осідала важкелезна каменюка і не давала йти далі.
Кожен листок, який розпускався у Толіковому дворі, їй наче проростав через душу. Хіба кактус, та лимони, та якісь інші пустельні колючки не лізли їй у серце,
але нарциси, тюльпани, троянди й особливо гортензії росли через неї по-живому.”
― Євгенія Кузнєцова, Драбина

“you can't prevent your being there. Can you stop your thoughts? I hear them ticking away like a clock, tick-tock, tick-tock, and I'm certain you hear mine.”
― Jean-Paul Sartre, No Exit