Дар'я Карпенко

“От зайдеш у Володимирський собор, слухаєш їхні "паки-паки господу богу помолімся", і от начебто значення слів зрозумілі, а сам думаєш: а що то за "паки-паки"? І відчуваєш себе бовдуром неосвіченим! Через те, що тебе мають не за суб'єкт, а за об'єкт, у чиї обов'язки входить не розуміти, а вірити. Так і з партійними текстами. Понав'яжуть свої "паки-паки", а ти сидиш як дурень і все це читаєш. А потім розумієш, що це просто "священна мова". Вона не повинна бути зрозумілою, бо тоді її святість пропаде! Просто треба вірити сказаному!”
― Марина Гримич, Юра

“Ніщо так не єднає закоханих, як дощ. І найкраще у такий дощ п'ється вино!..”
― Оксана Сайко, Кав’ярня на розі

“Найкраще бути самотнім у чужих містах, де тебе ніхто не знає. Так гостріше відчуваєш себе, і зрештою починаєш розуміти... Можна блукати незнайомими вулицями, зустрічати незнайомих людей... Нікому до тебе немає діла.”
― Оксана Сайко, Кав’ярня на розі

“Батьки часто вважають дітей своїм продовженням, хочуть виправити за допомогою них власні помилки, виконати свої бажання, зробити те, чого не встигли чи не спромоглися. Відтак не надто допитуються, чи їхнім дітям це насправді потрібно, чи матимуть вони від того хоча б найменшу радість.”
― Оксана Сайко, Кав’ярня на розі